Пересказ сюжета книги "Джейн Эйр" Ш. Бронте

Книга розпочинається розповіддю про маленьку дівчинку-сироту, що жила у своєї злої тітки і терпіла своїх кузенів, що весь час знущались над нею та відносились до неї гірше, ніж до служниці. Тітка відправила Джейн в Ловудську школу, щоб позбавитись від неї. Жилось їй там не дуже солодко, але коли Джейн виросла, стала працювати в тій школі вчителькою. Згодом Джейн зрозуміла що світ не закінчується за межами школи, і вирішила побачити його, тому вона подала заяву у газету , що шукає роботу гувернантки. Їй не прийшлось довго чекати, і згодом її прийняли на роботу. Джейн відправилась в дорогу. Приїхавши у Торфілнд-холл, вона познайомилася з його дивними мешканцями і таємницями, головною з яких був страшний істеричний сміх, що лунав з третього поверху маєтку. Пройшов час і вона закохалася у містера Рочестера - власника Торнфілду. У день їхнього вінчання прямо у церкві Джейн Ейр взнала, що містер Рочестер вже одружений. Той загадковий сміх, що вона чула - це був сміх його божевільної жінки, що була замкнена на третьому поверсі. Одної ночі Джейн Ейр таємно покидає маєток. Не маючи місця, де вона могла б знайти притулок, Джейн декілька днів блукала. Її спасіння можна назвати справжнім дивом. Остаточно заблукавши, не сподіваючись на спасіння, вона приготувалась помирати. Джейн побачила світло - маленький вогник з вдалині. Дівчина зібрала усі свої сили і попрямувала вперед. Цим вогником виявилась свічка у вікні будинку, в якому жили дві чудові жінки і їхній брат Сент-Джон. Вони дозволили Джейн Ейр пожити у себе.

Сент-Джон збирався їхати на міссіонерство в Індію. Він знайшов, що Джейн (яка, до речі, нікому не назвала своєї справжньої