Контрольная работа по "Литературе"

1.Жанрові особливості казки

Чарівні казки як жанровий різновид відрізняються усталеними законами будови. Їх сюжет розгортається динамічно та в хронологічній послідовності. Елементи сюжету розміщені у традиційному порядку, який ніколи не змінюється. Для чарівних казок характерна наявність кількох кульмінацій, які часто однотипні. Співвідношення елементів сюжету завжди усталене, а експозиція – коротка та чітка. У ній повідомляється про місце або час подій. Зав’язка теж традиційна – це може бути наказ виконати певне завдання. Розвиток дії завжди динамічний. Головні події розгортаються у потойбіччі, себто в іншому царстві. Найпоширеніша кульмінація чарівної казки – двобій героя та антигероя. Розв’язка завжди проста – зло переможене. Декілька кульмінацій можуть бути в тому випадку, якщо, наприклад, заслуги головного героя присвоює собі псевдогерой, і головний герой знову змушений відстоювати свою перемогу.Такий порядок сюжету підтримується традиційно усталеними формулами, а наявність великої кількості таких формул – визначальна ознака чарівної казки.

2.Фольклорні витоки казки

Будучи невід'ємною часткою природи, наші предки не вивищували себе з-посеред інших природних явищ предметів, живих і неживих, що їх оточували. Для них усе в природі було упорядкованим вищими силами. У цьому ряду було і сонце, і місяць та зірки, і земля, що трималася на трьох китах, і дощ, блискавка, град, мороз, усі живі істоти, серед яких людина сприймала себе як рівна серед рівних. Вище стояли тільки істоти та явища, що володіли значно більшою силою або ж були незрозумілі людині. Уже в цій міфологічній системі світосприйняття був розподіл на тих, ще сприяли людині, і на ворожі сили, яким людина повинна була протистояти у нерівній боротьбі за виживання.

Таким чином, в усній традиції відбувся стихійний розподіл усього, що оточувало людину, на добрі і злі сили та явища, який згодом став одним із визначальних напрямів усього народного мистецтва та піднявся до філософських узагальнень добра і зла.

Казки, як і всі інші фольклорні жанри, сягають своїми витоками стародавньої міфології, тобто періоду, коли власне казкові сюжети сприймалися і трактувалися як реальність, коли художність цих повістувань була підпорядкована завданням утилітарно-практичним, релігійним. Не всі казки набули яскраво вираженої художньої структури. Це стосується більшою мірою казок про тварин і чарівних казок, у яких всі елементи підпорядковані завданням художнього порядку: сюжет, час, простір, образи, структура тощо. Нам варто лише почути початкові речення казки, щоб з великою точністю визначити жанр: «Був один цар і мав трьох синів. Два були розумні, а один дурний»; «Десь-не-десь, у тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею і було в них два сини».