Категорія свободи у творі А. Камю «Сторонній»

В. Днепров стверджував : «Сторонній» чи не найдосконаліше творіння Камю… повість створює живий тип, якого ще не було в літературі і з яким хочеться порівнювати реальних людей, що зустрічаються у житті, подібно тому, як ми порівнюємо їх з літературними типами…». Насправді, образ головного героя твору – Мерсо – можна трактувати по-різному, бо багато чого у творі автор залишає на розсуд читача, як і своє ставлення до персонажу.

Повість починається зі слів : «Сьогодні померла мати». Однак, смерть рідної людини аж ніяк не зворушила Мерсо, він і далі жив своїм життям. Він не бачить сенсу створювати ілюзію співчуття. Без свідомих думок Мерсо вбиває араба, він просто підкорюється рефлексам. На його думку у всьому винна доля…і сонце. Життя Мерсо – це лише плотські відчуття.

Але, колись головний герой був студентом. Навчання довелося залишити, і, скоріш за все, причину його байдужості слід шукати саме в цьому. Мерсо покинув свої цілі, і виходить, що його мрії не мали сенсу, як і все інше.

На мою думку, в творі «Сторонній» свобода не виражається як соціальна цінність. Свобода – це стан думок головного персонажу. Мерсо не звертав увагу на все, що відбувалося навколо нього. Він не відчував те, що могли відчути оточуючі. Він жив у «своєму світі», де немає Бога, любові, де немає нічого важливого, де є тільки доля і тілесні радощі. Наприкінці повісті Мерсо був позбавлений свободи не за вбивство араба, а за свою байдужість – етичний злочин.

Отже, Мерсо замкнув свою свободу на собі самому. Він зрозумів, що той, для кого нічого «не має значення, отримує свободу». Повертаючись до слів В. Днепрова, можна сказати, що дійсно щодня ми