Проблема расизму в контексті культурологічного аналізу

      Київський національний університет імені Тараса Шевченка

                Філософський факультет

Кафедра етики, естетики та культурології

      ПРОБЛЕМА РАСИЗМУ

 В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ  

Кваліфікаційна робота за напрямом підготовки 6.020101

на здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра культурології

Студент-виконавець:

            Магомедова Мадіна Гусейнівна    

4 курс, відділення «культурологія»

Науковий керівник:

Подолян Галина Петрівна, кандидат філософських наук, доцент 

____________________________

(підпис)

Допущено до захисту:

Зав. кафедри_______

       Київ-2018

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ РАСИЗМУ…………………………………………………………………………...6

РОЗДІЛ 2. ДИСКУРС ПРО РАСУ: ДЕКОНСТРУКЦІЯ Ж. ДЕРРІДИ І КРИТИЧНА ТЕОРІЯ Е. БАЛІБАРА……………………………………………...22

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА РАСИЗМУ В СУЧАСНОМУ СВІТІ………..…………33

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ………………………...47

Вступ

Актуальність дослідження: Розвиток людства нерозривно пов’язаний з історією. Історичні події змінюють усі області людської діяльності: науку, освіту, і, звісно, культуру. Культура ж відіграє провідну роль у становленні та функціонуванні держави, політичного і духовного життя народу, і всього людства загалом.

Сьогодні однією з глобальних і злободених тем є проблема расизму. Це питання завжди турбувало вчених. Вони з різних точок зору вивчали біологічні відмінності і культурну несумісність різних рас, спростовували побудовані «расистські» теорії і доводили їх повну неспроможність.

Ця тема актуальна й нині. Багато досліджень, використаних у цій роботі, було проведено сучасниками, оскільки часто ми стикаємося з проблемою розуміння, осмислення й адекватного відношення до наявності расизму в суспільстві.

Хвиля ісламських мігрантів у Західній Європі спричинила підвищення активності праворадикальних сил, що, в свою чергу, створило особливі умови для появи нових форм ідеології дискримінації, а саме такого явища, як «культурний расизм».  

Якщо раніше расизм грунтувався на нерівності людських рас за біологічними ознаками (колір шкіри, очей, волосся і т.д.), то тепер ці відмінності відсуваються на другий план. Ця форма расизму не зважає на біологічні відмінності між людьми, замінюючи їх культурними, які знаходять своє вираження в релігії, цінностях, зовнішньму вигляді і т.д. При цьому на основі цих маркерів установлюється, хто належить до «своїх», а хто - до «чужих».

Країни демократичного світу намагаються боротися із формами прояву расизму, але, не дивлячись на це, у світі існують багато серйозних проблем у сфері міжнаціональних, міжетнічних відносин.

Проблема расизму як об’єкт наукового зацікавлення пов’язана з іменами В. Шнирельмана (Росія), У. Альтерматта (Швейцарія).

Теоретичну основу цієї роботи склали також відомі діячі філософської думки постмодерну Ж. Дерріда та Е. Балібар, які зверталися у своїх роботах до явища расизму.  Опрацьовуючи тему цього феномену, вони дійшли спільної думки, фокусуючись на деконструкції умов расизму.

Оскільки феномен расизму має глибоке коріння, це потребувало аналізу літератури, в якій вперше було висунуто тези про нерівність людських рас. Перші расистські теорії оформились у працях Ж. Гобіно і Х. Чемберлена у середині XIX століття. Їх підхід грунтувавася на розумінні розвитку народів у їх історичному та культурному аспектах як наслідку дії одного вирішального  фактора - належності до тієї чи іншої раси.

Враховуючи розгляд феномена в історичному контексті, автор звертається до наукових праць з історії, зокрема, А.Б Давідсона та багатьох інших.