Використання рентгенофазового аналізу для ідентифікації в’яжучих речовин

Міністерство науки освіти молоді і спорту України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра технології будівельних конструкцій і виробів

Індивідуальна робота

з дисципліни: «В’яжучі речовини»

на тему: «Використання рентгенофазового аналізу для ідентифікації

в’яжучих речовин».

Виконала: студентка. ТБКВМ-31

Соколова А.О.

Перевірив:Константиновський О. П.

Київ 2019

Зміст

1. Рентгенограма______________________________________________3

2. Розшифрування рентгенограми________________________________4

3. Загальне поняття про в’яжучу речовину_________________________5

4. Сировинні матеріали і основи технології виробництва_____________7

5. Процеси твердіння, схеми хімічних реакцій______________________11

6. Властивості в’яжучого і області його призначення_________________12

7. Список використаної літератури________________________________14

2. Розшифрування рентгенограми

Кут повороту, Ɵ d, нм І Ідентифікована фаза

32,4 0,276 100 Na2SіO3·9H2O

16,4 0,54 5 Na2SіO3·9H2O

33,6 0,266 5 Na2SіO3·9H2O

45,5 0,19 5 Na2SіO3·9H2O

Висновок: Найбільш інтенсивний на рентгенограмі пік d – 0,276 нм. цьому значенню відповідає фаза – Na2SіO3·9H2O. Його доповнюють піки d – 0,54 і 0,266.

В даному випадку ми бачимо великий вміст метасилікат натрію. Можемо зробити вивід що дані речовини є складовими шлаколужної вяжучої речовини з використанням шлаку і метасилікату натрію.

3. Загальне поняття про в’яжучу речовину

Шлаколужні цементи – гідравлічні в’яжучі речовини, отримані у вигляді

продукту тонкого помелу гранульованого шлаку сумісно з малогігроскопічним лужним компонентом або зачиненням меленого шлаку розчинами сполук лужних металів натрію або калію.

Різновиди таких цементів входять до групи лужних цементів типу ЛЦЕМ I. (таб.1).За складом вони містять від 55 до 100% шлаку, від 1,5 до 12% лужного компоненту. Підтип ЛЦЕМ I–З має в своєму складі добавку 10 – 35% золи виносу.

Таблица 1

Марки за міцністю лужних цементів

Допускається введення в цемент при його помелі спеціальних водоредукуючих добавок у вигляді лужних лігносульфонатів (або їх аналогів за дією) в кількості не більше 1,0%, а також з метою інтенсифікації помелу цементу та збереження його властивостей в часі - гідрофобізуючих поверхневоактивних речовин в кількості не більше 0,1%.

Допускається також з метою підвищення активності, корозійної стійкості цементів та запобігання висолоутворенню вводити в їх склад природні та дегідратовані глини (наприклад, метакаолін) в кількості не більше 10% від маси цементу.

Стандартом передбачені марки шлаколужного цементу 300, 400, 500, 600,700, 800, 900, 1000. (таб.2)

Таблица 2

Вимоги до міцності лужних цементів

Спроби, спрямовані на отримання в’яжучих композицій з використанням сполук лужних металів, зводилися до отримання в’яжучих в умовах повітряного тверднення. В таких умовах лужні сполуки, введені в мінімальній кількості, тільки каталітично впливали на процес тверднення, залишаючись у вільному стані в цементному камені, не входячи до складу новоутворень.