Історія села Черче

1. Черче — село на Опіллі в Рогатинському районі Івано-Франківської області.

Перша письмова згадка про село відходить до 1435 року. Але люди жили в цьому місці з ХІІІ століття. Назва села походить від землі, на яких оселилися перші монахи — ченці, а потім побудували свій перший монастир. Спочатку село звалося Чернецьке, але пізніше назва перейшла в ту, що використовується сьогодні.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі.

26 червня 1919 року біля лісу Вилінь відбувся рукопашний бій, в ході якого УГА відкинула поляків за річку Свірж. Загиблих 8 стрільців УГА, двох підстаршин і хорунжого Петра Барана поховали на цвинтарі. Польська жандармерія кілька разів руйнувала могилу, в 1944 р. її зруйнували енкаведисти. У 1990 році відновлена.

У 1939 році в селі проживало 1770 мешканців (1760 українців, 5 латинників і 5 євреїв).

2.         Борці  за «воскресіння» санаторію нерідко проявляли емоційні вимоги, що не гармоніювали з чинним законодавством, їхні благородні пориви урешті-решт увінчалися успіхом.

        Першою свій офіційний голос про санаторій подала Черченська сільська рада і її голова Іван Антонів. 27 червня 2002 року сільська рада прийняла рішення «Про перепідпорядкування санаторію «Черче» та передачу його у власність територіальної громади села».

        У квітні 2003 року  Рогатинська районна рада четвертого демократичного скликання на своїй сьомій сесії прийняла відповідне рішення «Про сприяння Черченській сільраді у виконанні порядкування санаторію «Черче» та передачу його у власність територіальної громади села». Паралельно з Рогатинською райрадою свою руку допомоги Черченському санаторію простягнула голова райдержадміністрації Зінаїда Болюк.

Хоч з трудом, з нервами, нерідко і в суперечках, але, починаючи з 2004 р., санаторій почав спинатися на обидві ноги. Перш за все, було обладнана і запущено нову котельню.

        Ще більше закипіла праця у 2005-2006 рр.,  коли було проведено повну заміну водоканалізації і опалення першого корпусу, капітальний ремонт першого поверху, приймального відділення, повністю замінені меблі, а також відкрито пральню.

         Відповідна робота для подальшого розвитку санаторію проводилася і в 2007-2008 рр. Важливим санаторним центром є лікувально-діагностичний корпус №5. У 2007 році було повністю реконструйовано будівлю продуктового складу під лікувально-діагностичний корпус. У ньому розміщено різні лікувальні кабінети.

У санаторію постійно діє клуб з кінозалом, бібліотека, літній танцювально-розважальний майданчик. Клубом завідує Ірина Василівна Пащин  разом з Віталієм Володимировичем Басом. Особливою популярністю у глядачів користуються масово-видовищні заходи, розважально-тематичні вечори під назвою «Черченське весілля», «Вечорниці», «Посиденьки», «Міс санаторію», «У дружному колі» та інші.

При клубі санаторію успішно діють фольклорний ансамбль, драматичний та танцювальний гуртки. Їх учасники – працівники санаторію.

Учасники художньої самодіяльності санаторію вже зуміли себе проявити далеко поза межами Черча. У Миргороді Полтавської області на ІІ Всеукраїнському фестивалі мистецтва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» дует «Черчанки» став лауреатом другої премії у номінації «Естрадне мистецтво».

3.         Жителі Бережанщини та Рогатинщини, зібрали добровільні пожертвування і у 1932 придбали ділянку та цеглу для вілли Б. Лепкого. Зібраними коштами та заощадженнями письменників споруджено дім за проектом Романа Грицая. Віллу було названо «Богданівкою». На території села було зведено дерев'яну каплицю за проектом того ж архітектора. На думку дослідника архітектури Василя Слободяна, це була одна з найкращих каплиць у стилі модерн в Галичині. Після перетворення села на радянський курорт, каплицю знищено.[5]