Історична пам'ять в сучасній Україні

Перевицька Діана, СЦ-11

ЕСЕ

на тему: Історична пам'ять в сучасній Україні

Пам'ять… Що це? Щось живе? Реально існуюче чи, можливо, кимось придумане явище? Яке її головне призначення?...

… В народі кажуть, що без минулого – немає майбутнього. І я цілком згодна з даним твердженням. Адже, знаючи минуле, можна не повторювати помилок сьогодні та проектувати своє майбутнє, будувати своє завтра. Оте Минуле надійно зберігає на своїх скрижалях вона – її величність Пам'ять! Вона буває різною: пам'ять про Батьківщину, про минуле рідної країни і свого народу, про рідних та друзів, про щастя і любов. І кожна з них така необхідна та важлива!

Почесне місце відводиться історичній пам’яті, яка не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Це пояснюється тим, що історія завжди була, є і буде частиною нашого життя. Вона є невід’ємним елементом нашого сьогодення, яке дозволяє дізнаватися про минулі події, історію, культуру. Точним та надійним носієм історії в усі часи були її безпосередні очевидці. Царі й кріпаки, дослідники і вчені, зрадники і відважні герої – саме ці люди творили життя таким, яким воно дісталося нам. І кожен момент цього життя – безцінний німий свідок минулого. Про це ми повинні постійно пам'ятати, це ми повинні чітко усвідомлювати, щоб продовжувати жити в безперервному плині часу.

Історична пам'ять згуртовує людей, робить націю цілісною, неподільною, єдиною. Проте, існує цілий ряд проблем та бар’єрів передачі історичної пам’яті. Оскільки, як-то кажуть, скільки людей – стільки й думок. Таким чином, історія з уст кожної людини буде своєрідною, наповненою власними твердженнями та переконаннями. Вважаю, що в даному випадку, на події та ситуації економічного чи політичного життя необхідно дивитися суб’єктивно, оцінюючи та зважуючи всі наявні ЗА і ПРОТИ.

Аналізуючи матеріал про минуле народу, його боротьбу за незалежність, виживання в голодні та холодні воєнні роки, виникає проблема фрагментарності матеріалів, дефіцит фактів, низький науковий рівень, заполітизованість інформації. В останні роки все більшого розмаху набуває дискусія щодо правдивості змісту підручників з історії України загальноосвітніх навчальних закладів.

Історичні події – головний об’єкт вивчення історичної пам’яті. На сьогоднішній день однією з проблем сучасної України, на яку варто звернути особливу увагу, це стан історичної пам'яті населення до Великої Вітчизняної Війни. Різноманітність і різноплановість інформаційних джерел відбивається на історичній пам'яті населення, робить її суперечливою, а інколи і неправдивою.

Велика Вітчизняна війна має всесвітньо-історичне значення. Цьогоріч українці відзначали 71 річницю з Дня перемоги у боротьбі з фашизмом – перемогу у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 рр. Виникає питання: а що ми знаємо про Другу Світову? Що намагаємося зробити для того, щоб зберегти пам'ять про війну для майбутнього покоління? На жаль, сьогодні над цим питанням замислюються далеко не всі. Важливо не забувати, що пам'ять – це те, що людина може пронести через роки. У даному випадку це історична пам'ять про велику і в той же час трагічну для всього людства подію.

Для розуміння історичної пам'яті необхідно двояко розуміти її зміст. Поперше, пам'ять – жива. Її хранителями виступають: сім'я, нація, держава; окремий член суспільства. Кожен другий сучасний українець знає про війну із свідчень її учасників, фронтових листів, історій із фактами та подіями про війну, із документів, фотографій. По-друге, це пам'ять, яку населення отримує з історичної літератури, телебачення, кінофільмів і т.д. Такі факти, процеси і події систематизованіші і узагальненіші.

На жаль, на сучасному етапі варто говорити про те, що пам'ять народу про Велику Вітчизняну Війну «стирається»… Цьому можуть служити різні фактори, в тому числі і часові – з моменту закінчення Другої Світової минуло більше 70 років; політико-ідеологічні, пов'язані з негативною оцінкою багатьох аспектів Вітчизняної війни, особливо на початку трансформації суспільства; природні (й неприродні) – з кожним роком Україна втрачає тих, хто з честю і гідністю захищав нашу Батьківщину, таким чином, зникає безцінна, «жива» пам'ять про війну.