Доктор Йоганн-Георг Фауст

Доктор Йоганн-Георг Фауст, як стверджують дослідження, народився у 1480-му році. Дані про життя чорнокнижника є вкрай мізерними. Народна легенда про Фауста , що з’явилася на світ ще у XVI столітті свідчить, що існував маг, який підписав кров’ю угоду з дияволом. У 1587-му році друкар із Франкфурта-на-Майні Йоганн Шпіс видав власну обробку легенди під назвою «Повість про доктора Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника, про його договір з дияволом, його пригоди і діяння, про заслужену кару його; запозичена головним чином з його паперів». Твір Шпіса був дуже популярним і викликав цілу низку наслідувань та інтерпретацій. Таким чином можна пояснити, що майже всі події та постаті з середньовічних легенд постають перед нами і в творі «Фауст» Йоганн Вольфганг фон Гете.

"Nur der verdient sich Freiheit wie das Leben der täglich sie erobern muß."

Goethe

«Фауст» , за визначенням Шеллінга , вирізьблений «з серцевини німецького характеру», основний міфологічний персонаж, що прагне до абсолютних знань, мучиться вічними сумнівами, пригнічений розчаруванням, приречений на самотність, занурений в атмосферу духовних блукань...»[5, с.86] Магічний дух Фауста лине до нас із загадкових і химерних віків Середньовіччя і Відродження, коли людина пройнялася вірою у всемогутність. Гете поставив свого героя у центрі Всесвіту, природи, на перехресті різних часів і культур. Таким чином образ людини зі своїми сумнівами та пошуками, думками та мріями вже постає як один із вічних образів літератури. Однією з причин цього є те, що ніколи і ні в кого не виходить зупинити прагнення людини до знань, пошуків істини та сенсу життя.

Згодом окрім вічного образу «Фауста», з’являються такі поняття, як: «фаустівська душа»; «фаустівська людина», «фаустівська культура». Це ключові поняття концепції Освальда Шпенглера ( «Занепад Європи», 1918 р.). Сутність «фаустівської