Волонтерський рух в Україні та тенденції його розвитку

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Факультет психології та соціальної роботи

Есе на тему:

Волонтерський рух

в Україні та тенденції його розвитку

Виконала студентка 1 курсу

II магістерського рівня

групи СРзм-11

231 Соціальна робота

заочної форми навчання

Довгошея Т. А.

м. Ніжин 2021

Розквіт Волонтерської діяльності можна віднести до періоду Революції Гідності та початком війни на Донбасі. Саме  цей рух, у надзвичайно складний час об’єднав суспільство, почали створюватись нові громадські організації, наприклад такі як «Крила Фенікса», «Народний проект», «Армія SOS», «Підтримай армію України», «Волонтерська Сотня», «ФОНД Діани Макарової», «Повернись живим» та багато інших.
  Визначальним фактором у волонтерській діяльності – є принцип добровільності. Тобто головне це бажання людини стати корисним для суспільства, реалізувати свою громадянську позицію і просто діяти за покликом душі.
   Волонтерство тісно пов’язане із розвитком цивілізації – кожному суспільству в тій чи іншій мірі притаманні ідеї добровільності, безкорисливої допомоги та благодійності. Цьому також сприяла церква і релігія, яка спонукала людей до волонтерства та благодійництва.
   У 2019 році відзначалося 160-річчя волонтерського руху.

Але, волонтерство і благодійництво не слід вважати одним і тим самим, адже це є дещо різні поняття. Благодійництво не передбачає участі у суспільно-важливій роботі – тобто, не потрібно чергувати у притулках чи розвозити нужденним одяг, харчі, ліки тощо. Як правило, благодійники обмежуються фінансовою допомогою. У волонтерів це – особиста участь у вирішенні суспільно-важливої проблеми, а діяльність волонтерів безкорислива, неприбуткова. Тут нема навіть мови за матеріальну вигоду за свою допомогу, все робиться на безкоштовних засадах.

    На українських землях волонтерство розвивалось ще з 19 століття, коли створювались різноманітні громадські організації, що опікувались лікарнями для малозабезпечених, притулками, безкоштовними їдальнями. Активно діяли організації Червоного Хреста, особливо під час російсько-турецької, російсько-японської та Першої світової війн. Волонтери також навчали грамоті (особливо на західноукраїнських землях), створювали підрозділи Товариства тверезості та опікувались будинками для безхатченків.Але з встановленням радянської влади цей рух фактично згортається і починає відновлюватись лише з кінця 80-х років минулого століття.

    До речі, термін «волонтерство» для такого виду діяльності в світі почали використовувати лише з 70-х років ХХ століття, коли Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожних два роки почала проводити Всесвітні конференції волонтерів. На такій конференції в 1990 році у Парижі було прийнято Загальну декларацію волонтерів і визначено, що волонтерство – добровільна, активна, спільна чи особиста участь громадянина в житті людських співтовариств заради покращення якості життя, економічного та соціального розвитку. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища.

    З перших років незалежності в Україні волонтерство оживає і починає розвиватись. Початком цього процесу вважається 1992 рік, коли створюється служба «Телефон довіри», в якій працювали виключно волонтери. Згодом виникають організації, що реалізовують різні соціальні проекти допомоги важкохворим, багатодітним сім’ям, одиноким людям похилого віку, інвалідам. Активно розвивається напрям боротьби з розповсюдженням СНІДу та допомоги наркозалежним.

У перші роки незалежності ефективно працюють напрями волонтерства під егідою релігійних організацій, особливо протестантських церков. Наприклад, Українська Уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня ще у середині 1990-х років ініціювала створення Адвентистської медичної асоціації України (фундація продовжує діяти по сьогоднішній день, в її рядах понад 700 фахівців вищої і середньої кваліфікації, які надають медичну допомогу нужденним в різних регіонах країни). За сприяння Української лютеранської церкви понад 15 років функціонує “Медична клініка на колесах”. Громади Армії спасіння реалізують такі програми, як “Ліга милосердя” (започаткована для обслуговування самотніх хворих людей, прикутих до ліжка), “Відкриті двері” (передбачає різноманітну допомогу будинкам для осіб похилого віку), “Інтенсивна корекція” (спрямована на кореляцію інтелектуального розвитку неповнолітніх у притулках та дитячих будинках). За трьома проектами – “Домашня опіка”, “Допомога на колесах дітям вулиці”, “Консультативний центр для жінок, постраждалих від торгівлі людьми” – працюють структури “Карітас” Української греко-католицької церкви у Хмельницькій області. У багатьох населених пунктах Закарпатського регіону осередками Римсько-католицької церкви було засновано мережу безкоштовних аптек.