Анализ философии фильма "Лобстер"

«Лобстер»

Після перегляду антиутопії Й.Лантімоса залишаються питання, на які кожна людиа має свої відповіді. Але, безперечно, головною тезою, яку автор намагається донести до кожного глядача – є розуміння людського індивіда, як тварини соціальної, яка слідуючи своїм основним інстинктам може йти на ірраціональні дії, задля задоволення як власних потреб, так і потреб соціальних. З іншого боку, не можна не прослідувати за лінією сюжету, та не побачити ідею «самодостатності», яка нині дуже поширена у наших реаліях, та є своєрідним антагонізмом інстинктуальної діяльності «Я» індивіда.

Кожен персонаж цього фільму колоритний по-своєму, цинізм, випробовування можливого «кандидата», сенсуалізм, ідеалізм, усі ці характеристики є проявленням кожного персонажа, при чому у крайній формі.

Наскільки ми залежимо від іншої статі - головне філософське питання фільму, споконвіків статеві відносини є невід’ємною частиною життя кожного індивіда, що створюються перш за все задля продовження роду, але з часом наука еволюціонувала, що дало змогу розмножуватися без втручання обох індивідів, а питання вибору «любовного кандидата» стало плюралістичним. Саме тому те, що проходило у клініці, ті методи, які практикували працівники, були націлені на загострення лібідо, зниження рівня похоті до свого тіла, та затуплення впливу соціального чинника, задля підняття рівня сенсуалізму індивіда, а в подальшому вибору кандидата, який буде заснований саме на почуттях. Людина залишалася віч-на-віч з фактом, що сама вона може реалізувати себе на всі сто у даному суспільстві, лише у відносинах як гомо так і гетеро, інакше, вона банально перетворюється у справжню тварину, яка не має такого інтелекту, як людина розумна. Але на практиці все це породжує комплекси та відчай у індивіда, такий тоталітаризм лише заставляє людину ставати більш холодною та цинічною.