Сонет Шекспира 14

Час написання сонетів — 1592—1598 рр. Окремою книгою «Сонети» були видані лише в 1609 р.

Сонет має жорстку віршову форму, яка вимагає від поета особливої майстерності. У сонетів завжди 14 рядків. Пишеться він найчастіше п’ятистопним ямбом (рідко — шестистопним або чотиристопним; чотиристопним ямб). Композиційно сонет поділяється на дві частини: перша (8 рядків) — це зав’язка, друга (6 рядків) — розв’язка. У свою чергу зав’язка складається з двох чотиривіршів (катренів), розв’язка — з двох тривіршів (терцетів).

Цикл сонетів Шекспіра являє собою своєрідний ліричний щоденник, який створювався без заздалегідь продуманого плану. Деякі вірші написані «з нагоди», деякі відбивають якісь особисті переживання їх творця. Чимало сонетів породжено довгими роздумами автора про людську природу, про світ, що оточує людину. Проблеми, поставлені в сонетах, нерідко глибоко філософічні, що аж ніяк не суперечить універсальній природі цієї поетичної структури.

Сонетна форма поетичного вираження надзвичайно драматична. Сама композиція сонета (тема — антитема — розв’язка) передбачає боротьбу протилежних почуттів і думок. У ньому дуже природно знаходять своє художнє втілення сповідь, інвектива, пейзажний малюнок, філософська композиція і т. Ін.

Sonnet 14 by William Shakespeare

Not from the stars do I my judgment pluck, Не з зірок я черпаю свої судження,

And yet methinks I have astronomy, І все ж, здається, я знаю астрономію,

But not to tell of good or evil luck, Але не для того, щоб сказати про удачу чи невдачу,

Of plagues, of dearths, or seasons’ quality; Про пошесті, про неврожаї, про нестачу, про пори року;

Nor can I fortune to brief minutes tell, І про долю я не можу розповісти в короткі хвилини,

Pointing to each his thunder, rain and wind, Вказуючи кожному його грім, дощ і вітер,

Or say with princes if it shall go well Чи з князями сказати, чи все буде гаразд.

By oft predict that I in heaven find: І не можу передбачити те, що на небі знаходжу:

But from thine eyes my knowledge I derive, Але з очей твоїх знання я черпаю,

And, constant stars, in them I read such art І в них, зорях незмінних, я читаю таке мистецтво.

As truth and beauty shall together thrive Як істина і краса разом процвітатимуть.

If from thy self to store thou wouldst convert: Якби ти сам себе до них навернув:

Or else of thee this I prognosticate, Інакше про тебе це я пророкую,

Thy end is truth's and beauty's doom and date. Твій кінець в істині і красі приреченість і дата.

У сонеті 14 Вільям Шекспір починає з того, що відкидає ідею про те, що на його судження впливає астрологія, заявляючи, що він не звертається до зірок за порадою. Натомість він вірить, що має розуміння роботи Всесвіту, яке він порівнює з астрономією. Однак він чітко дає зрозуміти, що ці знання не використовуються для передбачення чи пояснення звичайних явищ, таких як удача чи невдача, хвороби чи зміна пір року.

У другій частині продовжує цю тему: наратор заявляє, що його "сфера" знань не обмежується такими речами, а натомість зосереджується на красі та досконалості людини, до якої він звертається. Він бачить цю людину як небесне світило, чиє сяйво і чесноти перевершують все, що можна знайти в нічному небі.

У третій визнає, що, хоча його розуміння може не ґрунтуватися на вивченні зірок, він все одно вірить, що його спостереження правдиві, оскільки вони випливають з його власного досвіду та емоцій. Він думає про себе як про закоханого, чия пристрасть така ж сильна і справжня, як яскравість Сонця, але також розуміє, що ця любов може бути швидкоплинною, як зміна пір року або рух зірок.

Остання частина завершує сонет, підкреслюючи постійну відданість ліричного героя людині, до якої він звертається. Незважаючи на непевність життя і кохання, він непохитний і незмінний, як Полярна зірка, що веде його до коханої. Загалом, сонет 14 досліджує стосунки ліричного героя зі Всесвітом, підкреслюючи його віру в глибші знання, які походять з особистого досвіду, а не з більш наукового вивчення зірок. Сонет також підкреслює ідею, що любов і відданість можуть бути настільки ж сильними і вражаючими, як і чудеса природи, вказуючи на глибокі емоційні та духовні зв'язки, які існують між людьми і всесвітом навколо них.