Стратегії економічного розвитку США

Стратегії економічного розвитку США

Сполучені Штати Америки – найрозвиненіша країна світу, одна з найбільших за територією та чисельністю населення держава. Частка Сполучених Штатів у валовому світовому продукту (ВСП) досягає 20%.

За рівнем розвитку продуктивних сил, масштабам свого господарства США значно випереджають будь-яку з інших розвинених країн. Хід розвитку економічних процесів у самих США є одним з головних генераторів прогресивних зрушень в економіці всього світу. Стан справ у США безпосередньо впливає на рух циклу та зміни господарського становища в інших країнах.

Сучасні глобалізаційні процеси та стримкий розвиток країн що розвиваються зобов’язують США пристосовуватися до новітніх умов світового економічного порядку та адоптувати механізми досягнення своїх глобальних цілей. Концентровано вони полягають в утриманні цією країною світового економічного лідерства на основі збереження домінуючого становища в інститутах глобального менеджменту та вагомого впливу на економічний розвиток менш розвинутих країн, а також зміцнення конкурентних позицій американських ТНК на світових ринках товарів, послуг, капіталу, інновацій і фінансів.

На сьогодні можна чітко ідентифікувати такі ключові механізми реалізації США своєї глобальної стратегії:

- домінуюча роль країни в діяльності міжнародних фінансово-економічних організацій;

- активна зовнішньоекономічна дипломатія, яка створює найсприятливіші умови зміцнення конкурентних позицій американських ТНК на глобальних ринках;

- реалізація інтеграційних стратегій у панамериканському регіоні.

Що стосується лідерських позицій США в інститутах глобального економічного менеджменту, то вони дають змогу цій державі через ухвалення в їх рамках сприятливих для себе рішень, «нав’язувати» менш розвинутим країнам певні моделі економічного розвитку, «підлаштовуючи» їх під стратегії діяльності американських корпорацій.

Що стосується зовнішньоекономічної дипломатії в реалізації Сполученими Штатами своїх глобальних стратегій, то її основне завдання полягає у всебічному лобіюванні урядом США в рамках діючих торговельно-інвестиційних режимів інтересів американського великого бізнесу.

У випадку інтеграції США з менш розвинутими країнами, які характеризуються нерозвиненими механізмами регулювання відносин власності на винаходи та патенти, високими рівнями корупції, та більшим втручанням держав у ринкові процеси, основні сфери в яких функціонування даного механізму є найдоцільнішим є іноземне інвестування, торгівля послугами та права на інтелектуальну власність.

Зважаючи на те, що основними провідниками торговельно-інвестиційної експансії США на глобальні ринки є нині американські ТНК, які через механізми вертикальної та горизонтальної інтеграції включають до континентальних виробничих мереж компанії менш розвинутих країн, регіональні інтеграційні стратегії цієї держави охоплюють механізми захисту іноземних інвестицій і прав на інтелектуальну власність, а також чіткі процедури розв’язання міждержавних торговельно-інвестиційних спорів. Так, з одного боку, американські ТНК отримують широкі можливості щодо диверсифікації та розвитку континентальних виробничих мереж; а з другого — притік іноземного капіталу до менш розвинутих країн континенту сприяє створенню нових робочих місць, технологічній модернізації їх національних економік і поповненню державного бюджету внаслідок господарської діяльності на їх території іноземних інвесторів.

Важливим поштовхом до розвитку США була стратегія за часів 2 Світової Війни.

Друга світова війна стала потужним каталізатором економічного розвитку США. За роки війни національний дохід США подвоївся, більш ніж у два рази зріс обсяг промислового виробництва. Змінилася і структура американської економіки. Більш швидкими темпами зростали кольорова і металообробна промисловості, у кілька разів зросло виробництво алюмінію і літаків, сформувався великий військово-промисловий комплекс. Постачання сировини, продовольства і військової продукції країнам антигітлерівської коаліції стимулювали оновлення основного капіталу, інтенсифікацію сільського господарства і концентрацію виробництва. Сума військових підрядів склала 175 млрд дол., А чистий прибуток американських монополій - 70 млрд дол.