Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях

Тема 1.

Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях

План

1. До історії проблеми.
2. Визначення поняття «культурні цінності» в міжнародних документах.
3. Законодавство України щодо проблем збереження культурних цінностей.

Відомо, що багато витворів мистецтва, вироби декоративно-ужиткового мистецтва, що прикрашають музеї та приватні галереї, є військовими трофеями. Військові конфлікти давнини дають багато прикладів того, як переможці відвозили предмети культури, щоб прикрасити ними свої міста, продемонструвати їх під час тріумфальної ходи або просто деморалізувати переможених. Щоб виправдати таке пограбування народів підкорених, посилалися на законність військових трофеїв. Донедавна вважалося, що сторона, що перемогла, має право відшкодувати збитки і витрати на ведення війни за рахунок майна переможеного або окупованого народу.

Протягом багатьох років усі спроби виключити варварські методи ведення війни та звести до мінімуму непотрібні страждання обмежувалися лише закликами до милосердя та стриманості переможців. Норми юридичного захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів було закріплено в Кодексі Шибера 1863 р. – Інструкціях командування армій США, розроблених для Союзної Армії під час Громадянської війни в Америці. Гаазька конвенція 1907 р. Про закони та способи ведення війни також містила пункт щодо культурних цінностей. Але сучасним документом, що регламентує поведінку щодо культурних цінностей, є Конвенція 1954 р.

Конвенція

про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту

14 травня 1954 року

Високі Договірні Сторони, констатуючи, що культурним цінностям було завдано серйозних збитків у ході останніх збройних конфліктів і що внаслідок розвитку військової техніки вони дедалі більше наражаються на загрозу руйнування;

будучи переконані, що шкода, завдана культурним цінностям кожного народу, є шкодою для культурної спадщини всього людства, оскільки кожен народ робить свій внесок у світову культуру;

беручи до уваги, що збереження культурної спадщини має велике значення для всіх народів світу і що важливо забезпечити міжнародний захист цієї спадщини;

керуючись принципами захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту, встановленим у Гаазьких Конвенціях 1899 та 1907 років та у Вашингтонському Пакті від 15 квітня 1935 р.;

беручи до уваги, що для ефективності захисту цих цінностей вона має бути організована ще у мирний час вживанням як національних, так і міжнародних заходів;

вирішивши вжити всіх можливих заходів для захисту культурних цінностей, погодилися про таке:

Визначення культурних цінностей

Відповідно до цієї Конвенції, культурними цінностями вважаються незалежно від їхнього походження та власника:

(а) цінності, рухомі або нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі як пам'ятки архітектури, мистецтва або історії, релігійні чи світські, археологічні місця розташування, архітектурні ансамблі, які як такі представляють історичний чи художній інтерес, витвори мистецтва, рукописи, книги, інші предмети художнього, історичного чи археологічного значення, а також наукові колекції або важливі колекції книг, архівних матеріалів чи репродукцій цінностей, зазначених вище;

(b) будівлі, головним і дійсним призначенням яких є збереження або експонування рухомих культурних цінностей, зазначених у пункті (а), такі як музеї, великі бібліотеки, сховища архівів, а також укриття, призначені для збереження у разі збройного конфлікту рухомих культурних цінностей, зазначених у пункті (а);

(c) центри, в яких є значна кількість культурних цінностей, зазначених у пунктах (а) та (b), так звані "центри зосередження культурних цінностей".

Конвенція

про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності