Органiзацiйнi основи системы вищоi освiти в Украiнi

ТЕМА 1: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ. СКЛАДОВІ ОСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ. ПЛАНУВАННЯ ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ. ПІДГОТОВКА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ З МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

1. Становлення вищої освіти в Україні починається у 1576 році, коли у м. Острозі на Волині місцевий меценат Костянтин Острозький заснував Греко-слов'янську Академію. У даному навчальному закладі викладався курс «семи вільних мистецтв»: граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. У 1624 році Острозька Академія припинила своє існування.

Наступний етап становлення вищої освіти в Україні пов’язаний з утворенням у 1632 році Києво-Могилянської колегії. Це був вищий навчальний заклад, який за усіма параметрами відповідав вимогам європейської вищої школи. У 1701 році колегія одержала титул і права академії і стала називатися Київською академією. Навчання в академії тривало 12 років і носило переважно загальноосвітній характер. Студенти отримували знання з історії, географії, астрономії, архітектурі, граматиці, філософії, богослов’я, різних мов: слов’янської, української літературної, грецької, латинської, польської, опановували поетичне і риторичне мистецтво, вивчали класичну грецьку і римську літературу. З часом у академії були введені і інші предмети.

У ті часи академія була впливовим освітнім, науковім та культурним осередком в Україні і Європі, а також елітним вищим навчальним закладом, що дозволило у першій половині XVIII ст. пережити значне піднесення і заснувати в Чернігові (1700 р.), Харкові (1721 р.), Переяславі (1738 р.) та інших містах колегіуми за зразком Києво-Могилянської колегії. Майже двісті років академія готувала для Росії й України наукових, педагогічних і  церковних фахівців. У 1817 року академія припинила своє існування. Замість неї було створено Київську духовну семінарію, перейменовану у 1819 році в духовну академію, яка припинила своє існування в 1918 році.

На західній Україні значну роль у розвитку вищої освіти відіграв Львівський університет, заснований у 1661 році. 20 січня 1661 року польський король Ян Казимир підписав диплом, якій надавав університету статус академії і титул університета з правом викладання всіх сучасних університетських дисциплін і присвоєння вчених ступенів.

В університеті діяло два відділи: філософський і теологічний. Відділ філософії був підготовчим. Студенти цього відділу протягом двох-трьох років освоювали, головним чином, філософську систему Аристотеля. У невеликому обсязі вивчалися історія, географія, грецька мова. Після цього 4 року слідувала богословська підготовка. Після навчання студенти одержували наукові ступені: ліценціата, бакалавра, магістра, доктора наук. Пізніше в університеті була відкрита кафедра математики, створений фізико-математичний кабінет, астрономічна обсерваторія, вводилося вивчення польської, французької, німецької мов. В 1787–1808 роках при університеті функціонував Руський інститут, у якому навчальні предмети богослов’я та філософії викладалися українською мовою. Інститут мав за мету підготовку освічених священиків зчисла молодих людей, які не володіли латиною.

На початку ХХ ст. у західній Україні діяло 4 вищі навчальні заклади: Львівський університет, Львівський політехнічний інститут (1844 р.), Ветеринарна академія в Дублянах (1855 р.), Чернівецький університет (1875). Проте контингент студентів у цих навчальних закладах здебільшого формувався не з українців, а з поляків, румунів, австрійців тощо.

Наступний етап розвитку вищої освіти в Україні – виникнення університетів на українській території, що перебувала у складі двох імперій – Російської та Австро-Угорській. Ці університеті були суто світськими вищими навчальними закладами й забезпечували фахову освіту. Першими університетами були Харківський (1805 р.), Київський (1834 р.), Одеський (1865 р.). Організація навчального процесу в них була майже такою, як і в західноєвропейських університетах, однак, на відміну від останніх, в цих університетах не було богословських факультетів. Вони готували чиновників, юристів, працівників освіти.