Напрями удосконалення та перспективи розвитку ринку продовольчих товарiв в Украiнi

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ В УКРАЇНІ

Рівень соціально-економічного розвитку країни, ступінь її стабільності і безпеки в значній мірі визначаються наявністю необхідних можливостей для задоволення потреб населення харчовими продуктами і продовольчими товарами. Тобто, важливим фактором досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку держави є забезпечення адекватного механізму функціонування продовольчого ринку. Основною складовою досягнення цього виступає виробничо-продуктивна стійкість агропромислового виробництва. Незалежно від його обсягів, частини у внутрішньому валовому продукті, воно являє собою ту серцевину, навколо або з безпосередньою участю якої вирішується переважна більшість соціально-економічних проблем країни.

В даний час формування споживчої поведінки на продовольчому ринку відбувається за трьома рівнями факторів. На першому рівні виявляються психологічні чинники (сприйняття товарів і особисте ставлення до них, ставлення до рівня доходів), на другому рівні – соціальні чинники (соціальні уявлення про розподіл доходів, рівень доходів і їх стабільність), на третьому рівні в концентрованому вигляді проявляється сукупність всіх цих різнорідних чинників, які прийнято визначати поняттями: спосіб життя, поведінка споживачів, співвідношення попиту і пропозиції.

При такому розумінні поведінки споживача на продовольчому ринку в даний час в Україні прийнято виділяти соціально-психологічні, психологічні, фізичні та економічні чинники.

Ринок, як відображення попиту і пропозиції на продовольство вказує на більш широкий спектр причинно-наслідкових відносин в рамках державної системи формування продовольчого ринку окремо взятої країни. Саме в такому контексті науково-технологічного прогресу, який продемонстрований у всіх розвинених країнах Європи і світу, стало можливим самозабезпечення основними видами продуктів при збереженні сільських територій в контексті національної ідентичності, де збереглися трудові і народні традиції, обряди, свята з їх архаїчним змістом, яке не могло залишитися в містах.

Саме з цієї причини державні структури всіх рівнів підтримують етнокультурні самобутні освіти в сільських територіях, хоча технологічні особливості XXI століття неухильно змінюють зміст і форми аграрного праці. Останні, як відомо, визначає як собівартість продовольчої сировини через впровадження нових засобів автоматизації та роботизації, так і вимоги до професійного рівня аграрних товаровиробників. Останній істотно залежить від некерованих погодно-кліматичних змін і тому вимагає державних гарантій свого безприбуткового рівня ведення виробництва.

Іншим фактором глобального характеру, що впливає на особливості ринкових форм розвитку продовольчого ринку, є муніципальні органи великих міст і, перш за все, мегаполісів.

Для покращення ситуації на вітчизняному продовольчому ринку не достатньо ввести лише декілька локальних нововведень, необхідно цілісно удосконалити усі системи, що визначають його функціонування і розвиток. З огляду на це можна запропонувати напрями підвищення ефективності розвитку продовольчого ринку України та заходи щодо їх забезпечення, які грунтуються на соціально-економічному аналіз функціонування ринків продовольчих товарів та прогнозуванні обсягів сукупного споживання й реалізації продовольчої продукції населенню України у торгівельних мережах.

Напрями підвищення ефективності управління розвитком продовольчого ринку покажемо в таблиці нижче.

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ

[pic 1]

Одним з суттєвих заходів удосконалення системи виробництва продовольчої сировини є розвиток органічного землеробства. Зазначимо, що відповідно досліджень Департаменту сільського господарства США (ШОА) органічне землеробство являє собою систему виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Звернемо увагу, що протягом останнього десятиліття ринок органічної продукції в світі бурхливо розвивається. Так, з 2009 р. по 2019 р. загальна кількість сільськогосподарських площ задіяних під органічне землеробство зросла у 3,4 рази, кількість виробників органічної продукції зросла у 7 разів, а вартість органічного ринку - у 4 рази, з 15,2 до 63 млрд. дол. США. Аналізуючи області концентрації органічного землеробства відмітимо, що станом на кінець 2019 р. близько 33 % органічних сільськогосподарських земель розташовані в Океанії, 29 % розташовано в Європі, 18% - у Латинській Америці, 10 % - в Азії, 7 % - у Північній Америці та 3 % - в Африці. Підкреслимо, що у Європейському' союзі на органічне землеробство припадає 5,4 % усіх сільськогосподарських земель союзу, при чому володарями найбільших органічних угідь є Іспанія, Італія, Німеччина та Франція, а найбільша частка світового роздрібного обороту органічної продукції припадає на Німеччину (14 %), Францію (8 %) та Великобританію (4 %) .