Економічна сутність та види розрахунків з постачальниками і підрядниками

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

1.1. Економічна сутність та види розрахунків з постачальниками і підрядниками

Господарські зв'язки – це необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само реалізації продукції (робіт, послуг). Оформляються і закріплюються господарські зв'язки договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, чи робіт, послуг, а інше їх покупцем, споживачем, а значить і платником.  У договорах обмовляються: вид матеріальних цінностей, що поставляються (виконуваних робіт і послуг); комерційні умови постачання; кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між підприємством і постачальниками (підрядчиками). По визначенню Кондракова М.П., до постачальників і підрядчиків відносять організації, що поставляють сировину й інші товарно-матеріальні цінності, а також виконують різні види послуг (подача електроенергії, пари, води й ін.) і робіт (капітальний і поточний ремонт основних засобів і ін.).

В роботі кожного підприємства розрахунки з постачальниками і підрядниками займають значне місце, оскільки всі підприємства в процесі виробничо-господарської діяльності замовляють виконання відповідних робіт, користуються послугами інших підприємств, установ, організацій, приватних підприємців та закуповують потрібні товарно-матеріальні цінності. Такі взаємовідносини передбачають виникнення між підприємством та його кредиторам певних прав і зобов’язань.

Зобов’язання мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія, господарське зобов’язання – це господарські відносини, що регулюються правом.

Зобов’язання – це борги (заборгованість) підприємства, які виникають, головним чином через придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування .

За терміном погашення вони поділяються:

- довгострокові зобов’язання – це довгострокові кредити банків, відстрочені податкові та інші довгострокові зобов’язання з терміном погашення більше одного року. Під терміном „кредит” розуміють грошові кошти і матеріальні цінності, передані у користування на визначений строк і під відсотки. Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються в письмовій формі між кредитором і позичальником;

- поточні зобов’язання – це короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом одного року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів обирають довший). Це визначення припускає, що поточні зобов’язання буде погашено за рахунок активів, які класифікуються як поточні (грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти) у тому ж бухгалтерському балансі, що і зобов’язання [33, с. 201].

До поточних зобов’язань належать торговельні рахунки до отримання, короткострокові векселі до сплати, нараховані витрати (розрахунки з бюджетом, з заробітної плати, зі страхування), дивіденди до сплати, поточна частина довгострокової заборгованості та отримані авансові платежі (їх ще називають відкладеними доходами або доходами майбутніх періодів).

Забезпечення – це зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу: додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризація, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів.