Статистична оцінка екологічного стану атмосферного повітря і закономірностей його розподілу

ЗМІСТ

Вступ        3

І. Статистична оцінка екологічного стану атмосферного повітря і закономірностей його розподілу        5

ІІ. Дисперсійний аналіз в екології        18

ІІІ. Індексний метод в екології        24

ІV. Статистичний аналіз тенденцій і закономірностей динаміки        28

Список використаної літератури        40

Додатки        41

ВСТУП

        Екологічна статистика – галузь статистики природних ресурсів і навколишнього середовища. Включає дані про стан забруднення природних об’єктів – атмосферного повітря, природних водних об’єктів, ґрунтів, одержувані на підставі моніторингу. Якість природних об’єктів оцінюється показниками: кількість вимірів, середня концентрація, максимальна концентрація, повторюваність концентрації шкідливих домішок вище допустимої граничної концентрації. Дані екологічної статистики використовуються в соціально-економічному аналізі для оцінки результатів заходів щодо зниження шкідливих викидів в атмосферу, забруднення стоків у природні водні об’єкти, визначення взаємозв’язку якості навколишнього середовища і станів здоров’я населення, а також визначення економічного збитку від забруднення навколишнього середовища в зв’язку зі зниженням врожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності у тваринництві, підвищеним зносом будинків, споруджень тощо.

        Основною метою екологічної статистики є вивчення сукупність методів, що використовуються для вимірювання параметрів середовища і оцінки його екологічного стану, варіації параметрів, динаміки, тенденції і закономірностей розвитку екологічних процесів, для управління екологічним механізмом функціонування екосистем.

        Основним завданням екологічної статистики є вивчення:

• суті екологічного становища навколишнього середовища та якості його структурних елементів;
• джерел інформації про стан навколишнього середовища і статистичної звітності;
• екологічних факторів, основних характеристик і системи екологічних показників;
• методів польових екологічних досліджень;
• методів математичної статистики оцінки екологічних параметрів;
• статистичних методів комплексної оцінки стану середовища;
• методів наочного відображення стану середовища.

Структурними частинами екологічної статистики є: статистики стану і забруднення атмосферного повітря; статистики стану, використання й охорони водних ресурсів; статистика землекористування і земельних угідь; статистика охорони і захисту лісу; статистика знешкодження відходів.

Статистика стану і забруднення атмосферного повітря – підрозділ статистики природних ресурсів і навколишнього середовища, основним завданням якого є збір і узагальнення інформації про виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря, про шкідливі викиди в атмосферу. В аналітичній роботі використовуються також дані про якісний стан атмосфери. Виробничі об’єднання, підприємства й організації, що мають шкідливі викиди в атмосферу, представляють у статистичні органи звіт про охорону атмосферного повітря, що характеризує виконання ними заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднень, а також викиди шкідливих речовин в атмосферу, їхнє уловлювання і утилізацію, оснащення джерел викидів газоочисними і пиловловлюючими спорудженнями. Для підвищення вірогідності статистичної інформації на підприємствах уведені форми первинної звітної документації, що заповнюються регулярно протягом року. Допоміжним джерелом статистичної інформації є одноразові обстеження, наприклад, інвентаризація викидів шкідливих речовин в атмосферу, вибіркове обстеження причин простоїв і неефективної роботи газоочисних споруджень. Кількісну оцінку шкідливих викидів автотранспорту здійснюють природоохоронні органи на основі даних про пробіг транспортних засобів і нормативів питомих викидів.