Печери-об’єкти туризму

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Географічний факультет

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування

Курсова робота

’’Печери-об’єкти туризму’’

Виконав:

студент 312 групи

Кузик Антон Романович

Науковий керівник: док.геогр.наук., професор Кілінська К.Й.

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ КАРСТОВО-СПЕЛЕОЛОГІЧНИХ

 ДОСЛІДЖЕННЯ................................................................................................4

РОЗДІЛ 2. СПЕЛЕОЛОГІЯ УКРАЇНИ ДО XVIIIст ......................................5

2.1 КРИМ.............................................................................................................6

2.2 КАРПАТИ.....................................................................................................8

2.3 ПОДІЛЛЯ......................................................................................................8

2.4 ІНШІ КАРСТОВІ ОБЛАСТІ......................................................................9

РОЗДІЛ 3. СПЕЛЕОЛОГІЯ УКРАЇНИ В XIX СТ........................................10

3.1 КРИМ...........................................................................................................10

3.2 ПОДІЛЛЯ....................................................................................................10

РОЗДІЛ 4. СПЕЛЕОЛОГІЯ УКРАЇНИ В XX-XXI СТ.................................10

4.1 КРИМ...........................................................................................................11

4.2 КАРПАТИ....................................................................................................13

4.3 ІНШІ КАРСТОВІ ОБЛАСТІ......................................................................14

5. ПЕЧЕРИ ЯК ОБ’ЄКТИ КРАЄЗНАВСТВА................................................15

5.1 ПЕЧЕРИ ЯК ОБ’ЄКТИ КРАЄЗНАВСТВА НА ТЕРИТОРІЇ КРИМУ....17

5.2 ПЕЧЕРИ ЯК ОБ’ЄКТИ КРАЄЗНАВСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ПОДІЛЛЯ ТА БУКОВИНИ................................................................................................20

5.3 ПЕЧЕРИ ПУТИЛЬЩИНИ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВСТВА. …………25

ВСТУП

Історія вивчення карстових областей вивчення карстових тісно переплітається з історією географічних відкритті, геологічних досліджень, вивченням археології, етнографії, палеозоології, біології, краєзнавчими дослідженнями. Основні етапи вивчення карсту і печер в Україні розглянули М. В. Щербакова(1956), Б. Н. Іванов і Т. І. Устинова (1957), Ст. Н. Дублянський (1977),  В. Н. Дублянський і А. А. Ломаев (1980), Б. А. Вахрушев (2004) та ряд інших дослідників. Однак більш чи менш повна історія української спелеології досі не відтворена. В десятиліття перед розпадом СРСР (1970-1990 рр.) українська спелеологічна школа посіла гідне місце серед інших шкіл республік країни і за кордоном. Її представникам належать пріоритетні розробки в області практичної спелеології (проходження і дослідження великих печерних лабіринтів, глибоких карстових систем, підготовка підручників та методичних посібників і тощо)

1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ КАРСТОВО-СПЕЛЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 

При розгляді історії карстології і спелеології виділяються різні етапи досліджень. При цьому використовуються два підходи  змістовний і формальний.  Змістовний підхід одним з перших застосував в 1953 р Д.В. Рижиков, підрозділ історію вивчення карстових явищ в СРСР на три періоди: накопичення фактів і першого наукового ознайомлення з явищами карсту (XVIII-XIX ст.);  дискусії з питань гідрографії карсту (1900-1917 рр.);  широкого спостереження за режимом карстових вод (після 1917 р).В 1956 р. для території України М. В. Щербакова  також виділила три періоди вивчення карсту: накопичення фактичних даних за геологічними та фізико-географічними умовами закарстовані районів (друга половина XVIII – перша половина XIX ст.); освітлення карстових утворень попутно з геологічними і фізико-географічними дослідженнями – перехід від описового до генетичного карстоведення (друга половина XIX ст. до 1917 р.); систематичного вивчення закарстовані районів (після 1917 р.).  У 1957 р. Б. Н. Іванов і Т. B. Устинова (1957) виділили для Гірського Криму три етапи вивчення карсту: вивчення окремих карстових явищ (1785-1908 рр.); вивчення окремих закарстованих масивів (1909-1917 рр.); комплексного вивчення карсту у зв'язку з інженерними дослідженнями (після 1917 р.). Цю схему періодизації використовували Ст. Н. Дублянський і А. А. Ломаев (1980), виділивши ще два етапи: детального вивчення геолого-структурних і геоморфологічних умов розвитку карсту (1945-1956 рр.); комплексного вивчення поверхневого і підземного закарстування (після 1956 р.).