Підгоровка деталей для зварювання та режими ручного дугового зварювання

Так в епоху бронзового віку першим способом з’єднання металів стало ковальське зварювання. З появою нового матеріалу – бронзи древні спеціалісти почали розробляти нові нові способи з’єднання. Бронза була твердою, міцною, але менш пластичною, ніж мідь. Тому ковальське зварювання бронзи навіть з підігрівом не могла дати з’єднання високої якості. І тоді виникло ливарне зварювання під час якого крайки з’єднуваних деталей обробляли спеціальною земляною сумішшю і заливали розігрітим рідким металом. Цей присадковий метал сплавлявся із виробом і, застигаючи утворював шов.

В ІІІ-ІІ ст. до н.е. в різних районах земної кулі стали використовувати залізо. Високої майстерності досягли ковалі-зварювальники у виготовленні знарядь праці та зброї в часи середньовіччя. За допомогою ковальського зварювання, розраховуючи на досвід та інтуїцію, вони виготовляли метал в сплаві якого чередувались слої твердої сталі і м’якого заліза.

Перші способи зварювання були не досконалими через відсутність у ті часи потужних теплових джерел. Тому пізніше почали застосовувати клепку металів.

У ХVІІІ ст. виникло машинобудування. Стали необхідними нові, більш виробничі, унікальні способи з’єднання і ремонту металевих виробів. В цей час італійський фізик А.Вольта створив джерело електричної енергії – вольтів стовп. Це послугувало поштовхом для використання електрики у зварюванні. У 1802 році російський вчений В.Петров відкрив явище електричної дуги і довів можливість використання її для плавки металів.

У 1841-42 рр. англійський вчений Дж. Джоуль та російський вчений Е. Ленц незалежно один від одного зробили відкриття: визначили кількість тепла, що утворюється в провіднику при проходженні через нього електричного струму. А ще пізніше російські інженери М. М. Бенардос та М.Г. Слав’янов застосували відкриття В.В.Петрова на практиці та розробили різні промислові способи зварювання металів електричною дугою.

У 1882 році М.М. Бенардос винайшов спосіб дугового зварювання із застосуванням вугільного електрода. Взагалі цей науковець запатентував у Росії та за кордоном багато різних винаходів у галузі процесів зварювання та зварювального устаткування.

У 1988 році М.Г. Слав’янов розробив метод дугового зварювання металевим плавким електродом, який і зараз залишається найпоширенішим. Микола Гаврилович організував та навчив колектив робітників-зварювальників, за допомогою яких виправляв дуговим зварюванням брак лиття та відновлював деталі парових машин і різного потужного устаткування.

На промислову основу в Росії контактне зварювання, способи якого запропонував М.М.Бенардос, було представлено в 1936 році після освоєння серійного випуску контактних зварювальних машин.

На початку ХХ століття пріоритетним напрямком у зварювальних технологіях був розвиток автоматичного зварювання . Великий внесок у розвиток різних видів зварювання зробив академік Євген Оскарович Патон та фахівці Інституту електрозварювання, які вперше у світі розв’язали складні наукові і технічні завдання, пов’язані з автоматичним зварюванням броні, розробили досконалу технологію і потрібне обладнання.

Процеси, що відбуваються в потужній зварювальній дузі, яка горить під флюсом, були досліджені, розроблено нові зварювальні флюси і знайдено місцеву сировину для їх масового виробництва. Досить вдало проводився пошук способів багато дугового та багато електродного автоматичного зварювання під флюсом, розроблено технологію напівавтоматичного зварювання під флюсом, створено перші зварювальні напівавтомати.

Застосування автоматичного зварювання в оборонній промисловості дало можливість різко збільшити випуск бойових машин, боєприпасів і озброєння високої якості. Заклепки в з’єднанні металів стали не актуальними.

У нинішній