Вiдновлення земель пiсля видобутку Бурштину: причини та наслiдки незаконноi добичi

ВІДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ПІСЛЯ ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ НЕЗАКОННОЇ ДОБИЧІ.

Вакуленко Ніколай Євгенійович

студент II курсу юридичного факультету

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Проблема незаконного видобутку бурштину існую в Україні вже не один рік, а можливо і не одне десятиріччя. В останні 4 роки вона здобула поширений резонанс, але як свідчать самі нелегальні копачі незаконний промисел існує майже з моменту утворення незалежної української держави.

Ця проблема торкається як всієї держави у цілому, так і тих областей України, на яких розташовані родовища бурштину – Житомирської, Рівненської та Волинської. Розміри родовищ, які розташовані поруч один з одним, чималі і займають близька 2000 гектарів землі зі своєю унікальною екосистемою. Але фактично лише 1% цієї території контролюється державними підприємствами («Укрбурштин», «Бурштин України», «Родовище бурштину «Володимирець східний» та інші), які мають дозвіл на проведення добичі та ураховують вимоги, щодо рекультивації земель.

Завдяки не глибокому заляганні цінного мінералу його добича може вестись за допомогою досить примітивних на цей час приладів – простої лопати та дешевої водної помпи. Це породжує спокусу вести незаконну добичу, під час якої руйнується екологічна система даного регіону. Наслідки цієї руйнації мають катастрофічні наслідки – вже знищено близька 2 гектарів лісу (данні Міністерства екології України), не кажучи вже про сільськогосподарські угіддя. Взагалі вже є такі землі, де не можна проводити навіть легального видобутку, оскільки популяція і біорізноманіття в таких лісах з'явиться тепер не раніше, ніж за сто років. Вимивання бурштинового каміння мотопомпами призводить до руйнування дренажних каналів підземних вод. Це тягне за собою повне знищення можливості циркуляції підземних вод і як наслідок мікрокліматичні зміни в цих регіонах.

Ситуація, яка склалась на цей час є парадоксальною. Державні підприємства, які займаються добичею бурштину говорять про свою збитковість та відсутність коштів на проведення рекультиваційних робот. Але як свідчить статистика (данні були зібрані та проаналізовані аналітиком Інституту демократії та розвитку «PolitA” Андрієм Шевченком) співвідношення легальної та нелегальної добичі бурштину складає 4 тонни на рік проти 300 тонн. Збитки від незаконної добичі складають близька 200-300 мільйонів доларів на рік. Цих коштів було б достатньо і для проведення рекультивації земель і для суттєвого поповнення бюджету і для гідної заробітної плати робітників.