Історія поняття «кримінальне право»

В історії кримінального права поняття «злочин» та «кримінальне правопорушення» у різні часи трактувалося по-різному.

Першу спробу визначити поняття злочину здійснив римський юрист Ульпіан сформулювавши його як порушення закону, поєднане з насильством та обманом. Кримінальні кодекси Франції епохи Великої Французької революції та Консульства (1791, 1810 pp.) визначали злочин як проступок або порушення, що карається за Кримінальним кодексом.

Кримінальне законодавство Російської імперії (1845, 1903 pp.) визначало злочин, як діяння, яке заборонене під час його вчинення під страхом покарання. На теренах Західної України, яка до 1939 р. перебувала у складі Польщі, діяв Карний кодекс та Право про переступи 1932 р. Карний кодекс не давав визначення злочину в одній нормі, однак шляхом тлумачення ним визнавалась умисна дія, заборонена під загрозою кари законом, що діяв у часі її вчинення, за яку передбачалось покарання у вигляді смертної кари або тюремне ув’язнення на строк понад 5 років. Пізніше поняття злочину розвивалось, і вже в післявоєнний період в Основах кримінального законодавства СРСР 1958 року дається таке визначення поняття злочину: «Преступлением признается предусмотренное уголовным законом общественно опасное деяние (действие или бездействие), посягающее на советский общественный или государственный строй, социалистическую систему хозяйства, социалистическую собственность, личность, политические, трудовые, имущественные права граждан, а равно иное посягающее на социалистический правопорядок общественно опасное деяние, предусмотренное уголовным законом». Сучасне визначення поняття злочину вказується у