Міжнародно-правове регулювання захисту репродуктивних прав

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ / ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Контрольна    робота

з навчальної дисципліни

«Права людини»

на тему:

«Міжнародно-правове регулювання захисту репродуктивних прав»

Виконала: студентка  1-го курсу

заочної форми навчання

Інституту післядипломної освіти /

Інституту міжнародних відносин  

спеціальність  293- «Міжнародне  право»

освітня програма: «Міжнародне  право»

Перевірив _______________________

доц. Льовін А.В.

Національна шкала_______________

Кількість балів __________________

Київ 2017

«Міжнародно-правове регулювання захисту репродуктивних прав»

План

Вступ

1. Формування концепції репродуктивне право.

2. Поняття репродуктивних прав.

3. Порушення захисту репродуктивних прав та їх наслідки.

4. Правове регулювання захисту  репродуктивних прав в Україні.

Висновки та узагальнення

Список використаних джерел та літератури

Вступ

     Репродуктивні права  належать до невід’ємніх природних прав і свобод людини, якими вона наділена від моменту народження. Вони пов’язані з репродукцією та статевим здоров’ям. Захист цих прав охоплює репродуктивні процеси, функції та систему, протягом усього життєвого циклу людини. А саме: право чоловіків і жінок на отримання інформації та на доступ до безпечних та ефективних способів для регулювання народжуваності за їх власним вибором, право на законний та безпечний аборт, доступ до належних служб та доступного медичного обслуговування, котрі б могли забезпечити жінці безпечну вагітність та пологи, а також створити для подружжів можливість мати здорову дитину. 

   Ці права є визнаними міжнародними документами з прав людини, міжнародними деклараціями і конференціями Організації Об'єднаних Націй (Декларацією Міжнародної конференції ООН з прав людини (1968), Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (1979), Конвенцією ООН про права дитини (1989)), документами ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), та національними законодавствами.

1. Формування концепції репродуктивне право.

   Офіційного значення концепція права на репродуктивний вибір набула після Міжнародноїконференції з прав людини в Тегерані в 1968 році. Надалі, це питання розглядалося на фундаментальних міжнародних конференціях з народонаселення і розвитку у Бухаресті в 1974 році, у Мехіко в 1995 році та в Каїрі у 1994 році, а також на Четвертій всесвітній конференції зі становища жінок у вересні 1995 року в Пекіні.

   Каїрська конференція 1994 року по народонаселенню та розвитку (МКНР) змінила думку про репродуктивні права та зробила чималий внесок в їх подальший розвиток. Це була перша конференція, яка внесла концепцію «репродуктивне право» в основні права людини. Внаслідок цієї мижнародної конференції репродуктивні права були визнаними багатьма країнами, а також Конвенцією про ліквідацію всих форм дискримінації щодо жінок, Європейською Конвенцією про права людини та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. [1]

    В результаті Четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок в Пекіні 1995 року урядовим і неурядовим організаціям поставили завдання надати жінкам доступне, високоякісне медичне обслуговування, а також охорону здоров’я та особливо охорону здоров’я матерів, яка передбачає інформацію та послуги в галузі планування родини; право приймати рішення відносно кількості своїх дітей, інтервалів між їхнім народженням та датою їх народження; право приймати рішення, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації, примушування та насилля; та надання термінової лікарської та акушерської допомоги. Внаслідок цієї конференції було також візначено, що репродуктивні права мають бути прирівняними до основних прав людини. [2]