Меморіал від імені держави Маросленд

Меморіал

від імені держави Маросленд

студента групи ПР-42

Бориса Назарія

Конфлікт між Марослендом і Лармастаном виник у зв’язку з невиконанням договору про річку Умаргела 1905 р. та побудовою на цій річці греблі Lulabeki-Dam. Основними негативними наслідками зазначеного вище є те, що осушилася річка, а  рівнини стали покриті токсичними хімічними речовинами, виникли токсичні пилові бурі, які потягли за собою зменшення рівня життя, окремі види раку та інфекцій легенів та очей. Також, не можна не звернути увагу на те, що зазначені вище дії негативно позначаються на економіці Маросленду, оскільки рисові поля, які потребують застосування річки, є основою економічної політики Маросленду. На додачу до цього, плем’я Філумарга не може здійснювати певні релігійні обряди через зміни, які відбулися внаслідок таких протиправних дій Ламарстану. Уряд Маросленду неодноразово у формі листів звертався до Ламарстану, щоб вирішити дані конфлікти, але вони були проігноровані. Крім того, Ламарстан вимагає виконання Марослендом резолюції Ради Безпеки ООН від 20 вересня 2009 р., яка була прийнята з порушеннями. У зв’язку з виникненням міжнародного спору буде відстоюватись позиція держави Маросленд щодо порушення державою Ламарстан міжнародних зобов’язань.

1. Держава Ламарстан не виконує Договір про річку Умаргелу від 30 квітня 1905 року.

Згідно з ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів - кожен чинний договір є  обов'язковим  для  його  учасників  і  повинен добросовісно виконуватись^[1].

При побудові дамби Ламарстан не узгодила ці дії з Марослендом, порушивши таким чином передбачену договором процедуру.

1. Держава Ламарстан порушує право на життя та здоров’я.

Внаслідок будівництва дамби і функціонування ГЕС, знизився рівень життя людей та стали поширеними окремі види раку та інфекцій легенів та очей.

Статтею 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено - право на життя є невід'ємне право кожної людини, яке охороняється законом, і якого ніхто не може бути свавільно позбавлений^[2].

Крім того, статтею 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права визначено, що держави,  які беруть участь у цьому Пакті,  визнають право кожної  людини  на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я^[3]3. Однак як очевидно по наслідках Ламарстан порушує право людей на найвищий рівень здоров’я.

Отже, Ламарстан порушує основоположні права людини - на життя і здоров’я.

1. Ламарстаном порушено право на віросповідання.

Статтею 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень. Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров'я і моралі, так само як і основних прав та свобод інших осіб^[4]2.

Плем’я Філумарга внаслідок змін, які відбулися у зв’язку з будівництвом дамби, не може практикувати певні релігійні обряди, насамперед,  їх древню практику розсіювання праху покійних по річці.

Отже, зазначене є порушенням права на віросповідання племені Філумарга.

1. Ламарстан порушила Конвенцію про право несудноплавних видів використання міжнародних водотоків, чим завдала збитків Маросленду, які полягають у зменшенні урожаю рисових полів, які посідають вагоме місце для економіки Маросленду.

Так, ст. 7 Конвенції про право несудноплавних видів використання міжнародних водотоків передбачає, що держави водотоку при використанні міжнародного водотоку на своїй території вживають усіх належних заходів для запобігання заподіяння значної шкоди іншим державам водотоку. У тому випадку, коли іншій державі водотоку все ж наноситься значної шкоди, держава, яка своїм використанням завдає такої шкоди, за відсутності угоди про таке використання, вживає всіх належних заходів, з належним урахуванням положень статей 5 і 6, в консультації з потерпілою державою, для ліквідації або зменшення такого збитку і, при необхідності, для обговорення питання про компенсацію^[5]4.