Законодавче закрiплення термiну "авiцiйний персонал": порiвняльно-правовий аспект

УДК                                                                                    Волошина В. В., студентка,

Навчально-науковий юридичний інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ

             Науковий керівник: Хоцяновська Н.Ф., старший викладач

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕРМІНУ «АВІАЦІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ»: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Однією із важливих складових безпеки польотів прийнято вважати відповідний обслуговуючий персонал. Без належного забезпечення обслуговуючого польот персоналу, який наділений професійними якостями, властивостями, трудовими правами, обов’язками та гарантіями в галузі цивільної авіації, що відповідають сучасному часу та закріплені на законодавчому рівні, здійснювати державне управління в галузі цивільної авіації неможливо, оскільки зростає вирогідність небезпеки при перевезення пасажирів, їх багажу чи вантажу. Адже, важливо, щоб авіаційне перевезення було безпечним.

Термін «персонал» застосовується до працівників, що працюють в сфері цивільної авіації, до якої відносять авіацію, що забезпечує потреби в авіаційному сполученні, зокрема авіа перевезенні пасажирів, а також реалізацію польотів у приватних цілях.

Необхідно звернути увагу, що авіаційний транспорт входить до єдиної транспортної системи поряд із автомобільним і морським транспортом як транспорт загального користування.

Як зазначає у своїй статті О. В. Олійник, у Юридичній енциклопедії під «персоналом» розуміють певну визначену сукупність працівників певної галузі або юридичної особи, які перебувають у організаційно-правовому зв’язку і забезпечують виконання відповідних функцій і завдань [1]. Визначаючи зміст терміну «персонал», О. В. Олійник у своїй статті звертає увагу, що сам термін, відповідним чином закріплено не тільки широко тлумачиться в юридичних енциклопедіях, а й закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Так, Повітряний кодекс України, оперує терміном «авіаційний персонал», під яким розуміються особи, які в обов’язковому порядку пройшли спеціальну фахову підготовку, а також мають відповідне свідоцтво та здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден, організацію повітряного руху, технічну експлуатацію наземних засобів зв'язку, навігації, спостереження. У Повітряному кодексі України термін персонал застосовується у 66 випадках. Якщо проаналізувати зазначені випадки, можна зрозуміти, що на авіаційний персонал покладається важливі функції та висока відповідальність при реалізації польотів, але в Кодексі законів про працю України даний термін не вживається жодного разу, а також не містить спеціальних норм, що містять гарантії для працівників авіаційного чи іншого транспорту [2].

 Як зазначає у своїй статті С. В. Синенко, у ст.17 Закону України «Про транспорт» закріплено, що праця працівників транспорту регулюються Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими актами України, статутами (положеннями) про дисципліну працівників окремих видів транспорту, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними проспілковими органами. Але Закон не містить поняття «працівники транспорту», тому це ускладнює належне регулювання праці цих категорій осіб [3, с. 322].

Подібні норми містяться в законодавстві багатьох країн СНД. Так, якщо звернутися до трудового кодексу Республіки Молдова, можна побачити главу 10 «Праця працівників транспорту» якою передбачено, що на роботу, безпосередньо пов'язану з рухом транспортних засобів можуть бути прийняті тільки особи, які отримали професійну підготовку і мають відповідний документ (свідоцтво, посвідчення), прийом осіб на роботу проводиться тільки на підставі медичного висновку, перелік робіт пов'язаних з рухом транспортних засобів, затверджується Урядом після консультації з відповідними спілками певної галузі [4]. В цьому документі відображено, що персонал є не просто особами, а працівниками.