Отчет по практике в Дніпровському районному суді м. Кам’янське

Вступ

Я, Дунаєв Артем Євгенович , студент II –курсу ДДУВС м Дніпро , за

спеціальністю «Правоохоронна діяльність»  проходив виробничу  практику в Дніпровському районному суді  м. Кам’янське.

Метою практики було: ознайомитись з організацією діяльності районного суду, його функціям та структурою, а також ознайомитись  з матеріальним та технічним забезпеченням канцелярії суду, формування на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Звертаючись до мети та завдань практики, а також ознайомившись із основними напрямками діяльності Дніпровського районного суду м. Кам’янське  можна говорити про наступне: Дніпровський районний суд м. Кам’янське у своїй діяльності керується законодавчою базою України, а саме Законом України „Про судоустрій України” № 3018-ІІІ від 7.02.2002 року; Закон України „Про статус суддів” № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року; Закон України „Про доступ до судових рішень” № 3262-ІV від 22.12.2005 року; Постанова „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976 року; Справа Міжнародного суду „Регламент суду” від 04.11.1998 року. Звертаючись до Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 року, я засвоїла наступне: даний Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою.

Суд — орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку. Судочи́нство — встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя. Цей порядок, як правило, регулює порядок розгляду справ у суді, порядок знаходження істини по справі, розрахунок судових витрат та інших можливих сплат тощо.

Суд першої інстанції — суд, який розглядає справу з початку, безпосередньо досліджує докази і виносить рішення (вирок) по суті. Від судів вищих (апеляційної, касаційної, наглядової) інстанцій він відрізняється тим, що саме до суду першої інстанції особа звертається за захистом своїх прав та інтересів, а до вищих судів — факультативно, у разі незгоди з винесеним рішенням. Таким чином, на першу інстанцію покладається основне навантаження зі здійснення правосуддя в будь-якій країні.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Проте, поняття «місцевий суд» не рівнозначне поняттю «суд першої інстанції». Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності

          . Місцевий суд є найнижчою ланкою в системі судоустрою згідно принципу територіальності, а суд першої інстанції є найнижчою ланкою в системі судоустрою згідно принципу інстанційності. Таким чином, кожний місцевий суд є судом першої інстанції, але не кожний суд першої інстанції є найнижчим суто територіально: це залежить від правил підсудності. Один і той же суд може розглядати справи як по першій, так і по другій (а іноді по третій) інстанціях.

Згідно даних судової статистики, у I півріччі 2011 р. суди по першій інстанції розглянули понад 2.3 млн.  справ :