Деревно-чагарникова рослинність міста Києва

Практичне заняття №5

Тема: Деревно-чагарникова рослинність міста Києва

Робота 1. Екологічні особливості урбанізованих територій, чинники, які несприятливі для розвитку рослин

До факторів, які несприятливі для розвитку рослин в умовах великого міста належать  такі фактори:

[pic 1]підвищена температура грунту через теплокомунікації

[pic 2]забруднення водних об'єктів талими водами снігових відвалів, зливових змивів з доріг

[pic 3]забруднення грунту важкими металами

[pic 4]забруднення повітря продуктами згоряння палива

Робота 2. Особливості розвитку рослин в умовах урбанізації та їх адаптаптивні властивості

Урбанізація ландшафту і техногенний прес на навколишнє природне середовище зумовлюють істотні зміни властивостей місцевих екотопів, мікроклімату і умов існування рослин. Вологість ґрунту міських насаджень, в 2-3 рази менша за відповідні показники в лісі. Доведено, що на процес живлення рослин в урбанізованих екосистемах особливо істотно впливають порушені властивості ґрунтового вбирного комплексу, вологість, щільність та забрудненість ґрунту хімічними речовинами. Техногенне довкілля зумовлює формування водного дефіциту, пригнічує дихання, ріст клітин, гальмує фізіологічні процеси. Велика кількість забруднювачів  зі стаціонарних та пересувних джерел потрапляє в атмосферне повітря і ґрунти і значними кількостями проникає у листки та корені рослин, чим істотно коригує кореневу асиміляцію основних необхідних макро- і мікроелементів та порушує кругообіг речовин. Загалом, навколишнє середовище промислового міста поєднує у собі велику кількість стрес-факторів для рослин, які пригнічують їх розвиток та життєдіяльність. Таким чином, екологічні властивості урбанізованого середовища є відмінними від природнього і здійснюють несприятливий вплив на рослини, поряд із стресовими природними екологічними факторами. Специфіка урбофітоценозів в умовах степової зони полягає в тому, що забруднення довкілля може посилювати негативний вплив будь-яких стресових природних чинників таких як морози, посуха, шкідники тощо.

Адаптація рослин до нових умов середовища,  досягається за рахунок модифікаційної (фенотипічної) та генетичної мінливості, тобто шляхом перебудови комплексу фізіологобіохімічних і морфо-анатомічних ознак рослини в онтогенезі та утворення нових норм реакцій у філогенезі. Адаптація рослин до впливу забруднювачів можлива у вузькому діапазоні концентрацій і за умов, якщо природні фактори не створюють стресових ситуацій для рослин. Оскільки аеротехногенне навантаження є новим екологічним фактором, у рослин відсутні специфічні захисні механізми від такої стресової дії. Тому стійкість рослин до полютантів пояснюється наявністю у них механізмів адаптації до екстремальних факторів навколишнього природного середовища, тобто наявністю преадаптивних структур, що проявляється у морфолого-анатомічних та фізіолого-біохімічних особливостях рослин

За умов техногенного впливу пошкоджені клітини не реагують на зміну довжини дня, при цьому відбуваються зсуви фенофаз, зокрема стану глибокого спокою, затримується підготовка до зимового періоду,  менш якісно проходить етап загартовування рослин. Рослини не встигають накопичити достатню кількість кріопротекторів, більшість з яких є продуктами фотосинтезу та інших метаболічних процесів, які також зазнають негативного впливу полютантів. У зв’язку з цим в техногенних умовах у рослин зменшується стійкість до низьких зимових температур. За умов довготривалого хронічного впливу ксенобіотиків їх пошкоджуюча дія проявляється у змінах фізіолого-біохімічних реакцій, що є первинними та найбільш чутливими до факторів навколишнього середовища. Зміни метаболізму на фізіологічному рівні є передумовою і морфоанатомічних змін, в першу чергу морфоструктурних ознак листків.