Характеристика базових понять етике

Базове поняття

Визначення

Джерело  (вказати назву, сторінку)

Біоетика

Біоетика - це сукупність понять і принципів, направлених на моральне вдосконалення людства, охорону прав і достоїнств людини у зв'язку з революційними досягненнями сучасної біології, особливо молекулярної генетики, генетичної інженерії, розшифрування генома людини.

Грандо А. А. лікарська етика і медична деонтологія. - К.: Вища школа, 1988.

Медична деонтологія 

Медична деонтологія - сукупність етичних норм виконання медпрацівниками своїх професійних обов’язків.

 Більченко О. С. лікарська етика та медична деонтологія. Харків, 2005. - 199с.

Медична етика

Медична етика — галузь етичної науки, яка досліджує об'єктивні основи, сутність, специфіку, структуру й основні функції моралі працівників медичної сфери діяльності.

Турак Й.А. Етичні засади медичного втручання з погляду лікаря-практика. – Ужгород: Закарпаття, 2002.

Лікарська етика

Лікарська етика – сфера етичного знання, предметом якого є дослідження принципів взаємодії лікаря та хворого з метою повернення людині фізичного та психічного здоров'я.

 Більченко О. С. лікарська етика та медична деонтологія. Харків, 2005. - 197с.

Понятійний апарат

Понятійний апарат це система термінів і понять певного поняття як науки й навчальної дисципліни

Турченко П.А. Професійна термінологія працівників . – Херсон, 2012.

Право

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлюються та охороняються державою, виражають загальні й індивідуальні інтереси населення країни і виступають державним регулятором суспільних відносин. 

Законодавчі основи професійної діяльності працівників (Збірник офіційних документів). - М., 1995.

№

Назва документа

Основних зміст ( ключові речення), Узагальнення

11.

«Нюрнберзький кодекс» (1947 р.)

Були сформульовані юридичні й етичні умови допустимості медичних експериментів на людях.

До теперішнього часу враховуються при складанні всіх подальших етичних кодексів, регулюючих медично-біологічні дослідження на людях і тваринах.

22.

«Женевська декларація» (1948 р.)

В її основу була покладена «Клятва Гіппократа», а саме: – присвятити своє життя службі на благо людини;

– з повагою і подякою відноситися до своїх вчителів;

– сумлінно і гідно виконувати свій професійний обов'язок;

33.

Міжнародний кодекс медичної етики (1949 р.)

В ньому звертається увага на питання оплати лікарської допомоги, на неприпустимість переманювання пацієнтів, самореклами і тому подібне. Саме в цьому кодексі зазначено, що лікар не повинен дозволяти фінансовим інтересам впливати на вільне і незалежне виконання професійних рішень на користь пацієнтів.

44.

Гельсінська декларація (1964 р.)

Одним з важливих принципів Гельсінської декларації є те, що «лікар має право поєднувати випробування з лікуванням для отримання нових даних в тій мірі, в якій це виправдано користю для хворого» і далі «…при проведенні на людині випробування з суто науковою метою лікар повинен весь час залишатися в ролі захисника життя і здоров'я досліджуваного». Іншими словами, терапевтична користь для хворого – первинна, нові наукові дані завжди вторинні.

55.

Міжнародна Конвенція Генеральної Асамблеї ООН з цивільних і політичних прав (1966 р.) 

Основні положення Конвенції розглядають:

– пріоритет інтересів і благ конкретної людини в порівнянні з інтересами науки і суспільства;

– проведення медичних втручань можливе тільки після отримання інформованої згоди від пацієнта;

– дотримання принципу недоторканності особистого життя і прав людини знати або не знати інформацію про стан свого здоров'я;

– заборона втручань в геном людини з метою зміни генома його спадкоємців і неприпустимість дискримінації, заснованої на генетичних характеристиках людини;

66.

Токійська декларація (1975 р).

У II розділі Токійської декларації всесторонньо аналізується стародавній медико-етичний принцип «Не нашкодь!» в умовах застосування лікарем клінічних нововведень. Згідно вимогам Декларації, порівняння характеристик нових терапевтичних методів слід проводити з відповідними характеристиками кращих методів, що вже застосовуються в медичній практиці. Застосування терапевтичних методів, свідомо гірших, до кого б то не було з хворих-досліджуваних – неетично