Римська релігія в ритуалах. Набожність та культ

Римська релігія в ритуалах. Набожність та культ                                              

Римська релігія- це система політеїстичних вірувань, яка протягом свого існування додавала до себе релігійні уявлення підкорених народів. Основою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму та тотемізму.

Щоб розібратися у римських ритуалах, потрібно зрозуміти, як утворилася римська релігія.

В початковому стані їй притаманні залишки тотемізму, магії, фетишизму, анімізму. Римляни вважали, що походять від вовчиці (всі знають легенду про Ромула та Рема). Вони поклонялися різним домашнім духам; манам (надприродні сили), пенатам (боги — захисники родини), ларам (душі померлих родичів, захисники живих нащадків), семонам (духи посівів), карменам (духи води). Так, як на початкову етапі розвитку римської релігії поклонялися духам, то про антропоморфізованих богів у Римі не знали. Із входом грецької культури до римського життя, почалося зміна певних канонів. Богів почали зображувати як людей. Так, грецькі божества почали перетворюватися на римських божеств(Зевс- Юпітер, Гера- Юнона, Афіна- Мінерва, Артеміда- Діана, Посейдон- Нептун, Аїд- Діспатер і т.д.).

У Стародавньому Римі було безліч культів, які служили чи подіям, чи певним богам. Так одним із найпопулярніших культів у Римі був культ померлих.  З культом предків, як вважають дослідники, в прадавні часи був пов’язаний культ богів, що порядкували в країні померлих під землею. Це манія, лемури, мани. Манія насилала божевілля (ім’я її стало загальним). Колись їй на офіру вбивали дітей. Потім ляльки відпокутують жертви. Уночі біля могил кружились лемури – душі померлих. Римляни інколи ототожнювали лемурів з ларами, а також з манами, хоча лемурів вважали підступними, манів – добрими. Мани піклувалися про душі померлих, охороняли гробниці. Коли справляли поминки, манам на могилу приносили їжу, квіти. Вепітафіях їх просили дарувати небіжчику загробне блаженство. Як і греки, римляни вважали, що підземні боги вподобали парні числа, а ті, що опікують живих, - непарні. Квіти, наприклад, для небіжчиків добирали, щоб було парне число.

Популярним культом у Римі був культ природи, бо згідно з міфом люди походять від дерев. Так, існує розповідь про те, що в лісах на місці майбутнього Риму жили колись фавни, німфи і плем'я людей, породжених стовбурами міцного дуба. Ці люди не знали ніякої культури і саме їх навчав згодом землеробству Сатурн. Культ дерева особливо дуба відігравав у римлян величезну роль. Дуб був пов'язаний з Юпітером. Гаї були присвячені найдавнішим римсько-італійським божествам — Фавну й Фавні, Піку, Карменті, Карні, Робіго, Деа Діа, Мінерві. Культ окремих гаїв пізніше був об'єднаний у загальне свято Лукарій Під час цього свята в гаї Деа Діа — «Богині богинь» — приносили жертви Юпітеру, Янусу, Ларам, матері Ларів, Флорі, Весті. Це були спокутні жертви за порушений спокій лісу. Будь-яка людина, що збиралася зрубати дерево, також повинна була принести спокутну жертву. Згадується бог Лукарис, що охороняв сховище Ромула між двома гаями. Крім культу лісу, дерев, трав у римлян існував культ височин і каменів Про це свідчить те, що одним з імен Юпітера було Lapis (камінь). Клятва ім'ям Юпітера Лапіса вважалася особливо священною й непорушною. Богиня жіночого культу, справжнє ім'я якої було під табу, забороненим, котра іменувалася тільки Добра богиня, також була якимсь чином пов'язана зі скелею. Шанувалися водні джерела, окремі культи яких були об'єднані пізніше в єдиному культі бога Фонса. Йому було присвячене свято Фонтаналій У римських джерелах мовиться: «немає джерела не священного».