Дихання

Київська муніципальна академія музики

імені  Р. М. Глієра

Реферат на тему

«Дихання»

Підготувала студентка

III курсу

Аюкіна Ірина

2020 р.

Зміст:

1. Поняття дихання та його види………………………… 3
2. Етапи дихання………………………………………….. 5
3. Система виховання вокального дихання………………6
4. Ланцюгове дихання……………………………………..8

Видатний співак Енріко Карузо говорив: «Неможливо художньо співати, не оволодів бездоганно контролем дихання».

Одним з важливих чинників звукоутворення у співаків є дихання, адже воно служить фундаментом, на якому формується співочий голос.  Так диригент і професор Московської консерваторії Віктор Іванович Краснощьоков виділяє, що дихання є енергетичним фактором, від якого залежать сила і тривалість звуку, його темброві фарби.  

Співоче дихання - це особлива пристосувальна діяльність дихальної системи під час співу.  Воно вимагає поступового розвитку, систематичного тренування, так як розвинене, тривале та гнучке кероване дихання є великою гідністю виконавця.

Слід зазначити, що співоче дихання відрізняється від розмовного, адже воно керується волею, а розмовне здійснюється підсвідомо.  Також співоче дихання, а саме вдих, глибше розмовного. Крім цього видих співака може бути набагато довший за вдих, а в мові різниця між вдихом і видихом не така вже й суттєва.  

Виділяють чотири типи співочого дихання, а саме ключичне (в процесі дихання приймають участь плечі), грудне (задіяні мускули верхньої частини грудною клітини, реберне (розширюються нижні ребра), діафрагмальне або ж брюшне.

Найбільш доцільним типом дихання для співу є діафрагмальне.  Воно є найглибшим і служить основою для подальшого формування вже змішаного типу дихання  – реберно-діафрагмального, що дає можливість пристосуватися кожному співакові до зручного для нього стану вдиху, використовуючи при цьому всі типи дихання, окрім ключичного!

При зазначеному типу дихання вдих здійснюється за допомогою опускання діафрагми, грудобрюшної м'язової перегородки, що відокремлює грудну порожнину від черевної.  Живіт при цьому як би висувається вперед, а видих регулюється черевним пресом.  Після цього, стінки черевної порожнини, які складаються зі складної системи прямих, косих і поперечних м'язів комбінованими рухами підіймають назад вгору. Вони ж своїм тиском призводять до поступового підняття діафрагми в її вихідне положення давлячи на легені, і витісняючи ту частину повітря, яку вони набрали за рахунок опускання діафрагми.  Повітря виводиться назовні через дихальне горло і гортань.

При грудному диханні найбільш працюють м'язи грудної клітки.  Зовнішні дихальні рухи обмежені тільки на русі стінок грудної клітки, особливо її верхнегосреднего відділу.  Діафрагма малорухлива, а живіт при вдиху втягнутий.  Цей тип дихання був поширений в староіталійській школі (до початку XIX ст.).

При ключичному диханні  беруть участь м'язи плечового пояса і шиї.  Воно неприйнятно для співу, так як в цьому випадку дихання поверхневе, м'язи шиї напружені, обмежені руху гортані і тому затруднене звуковідтворення. При використанні такого дихання помітно піднімається грудна клітина, а діафрагма під час вдиху майже не бере участі, живіт втягується, і помітно піднімаються плечі. Це не природнє дихання, тому в повсякденному житті ключичне дихання спостерігається під час хвороби. Для того щоб уникнути ключичного дихання необхідно завжди уявно відтягувати плечі донизу.

При реберному типі дихання активні м'язи грудної та черевної порожнин, а також діафрагма.

В роботі над диханням потрібно показати, як працює діафрагма в положенні лежа на спині, в момент вдиху — піднимається, а при видихі опускається тільки живіт. Саме таке дихання необхідно запам’ятати і зафіксувати, щоб таким же способом дихати стоячи або сидячи, не піднімаючи плеч.

На початковому етапі освоєння техніки співочого дихання у дітей, потрібно працювати над змішаним типом дихання, так як розвивати тільки один із згаданих видів дихання – шкідливо, тому що в цей період у дітей застосовується поверхневе дихання. Але поступово потрібно переходити на освоєння більш серйозного типу дихання - діафрагмального.