Анотація твору « О скорбный день»

Анотація твору « О скорбный день»

Шарль Гуно́ (фр. Charles François Gounod; 17 червня 1818 — 18 жовтня 1893) — французький композитор, диригент, один із творців французької ліричної опери.

Народився у Парижі в родині художника Франсуа-Луї Гуно і викладачки музики Вікторії Гуно (у дівоцтві — Лемашуа). 1838 року Гуно вступив до Паризької консерваторії, а 1839 року одержав Римську премію за кантату «Фернан», що дала можливість провести на правах стипендіата понад два роки в Італії і один рік у Відні та Німеччині.

Після повернення до Парижа, у 1843—1848 роках Гуно працював органістом і регентом у церкві Іноземних місій. У ці роки він компонував тільки духовні твори. До оперного жанру Гуно звернувся у 1850-х роках, найвідомішою оперою є «Фауст», написана в 1859 році.

У творчому доробку композитора 14 опер, а також ораторії, меси, романси.

Був знайомий з багатьма діячами європейської музики, зокрема з Поліною Віардо, яка виконала заголовну партію в першій опері Гуно «Сафо» (прапрем'єра — 16 квітня 1851 року). Саме в садибі Віардо у Брі Гуно писав цей твір.

У цьому творі розповідається про ворогування двох старовинних родів. Це призвело до смерті одного з  героїв трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта», двоюрідного брата Джульєтти Капулетті по материнській лінії. Ворогування призводить до кровавих наслідків.

Жанр твору: хор із опери, похоронна процесія.

Форма: куплетно-варіаційна.

Мелодія, яка проводиться в сопрано сповнена драматизму та альтерованих нот, що ще більше сприяють напруженості у музиці.

Фактура в цьому творі : гомофонно-гармонічна.

Тональність – С dur, C moll.

Інтерваліка в партіях :

[pic 1]

Найбільш характерний ритм в цьому творі: [pic 2]

Тип хору в цьому творі – змішаний.

Вид хору – чотириголосний  ( сопрано, альт, тенор, бас)

Манера звукоутворення – академічна. Голосні потрібно виконувати одночасно, близько до голосної «о». Велику увагу потрібно приділити одночасному виконанню декількох приголосних, приховати свистячі та шиплячи приголосні (ч,ш,с,з). Для академічних хорів характерна так звана округлена  прикрита манера співу. Суть такої манери співу полягає у тому, що деякі голосні ( і, ї, а, е, є) співаються округлено, наближено по своєму звучанню до звуку «о»