Анотація до хорового твору В.А.Моцарта «Confutatis»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Кафедра музики

Анотація

До хорового твору

В.А.Моцарта «Confutatis»

Підготовлена до комплексного фахового іспиту

студенткою  IV курсу  заочної форми навчання

спеціальності 014. «Середня освіта (Музичне мистецтво)»

Стринадко Анною Василівною

Викладач

 з хормейстерської підготовки:

 доцент Зоя СОФРОНІЙ

ЧЕРНІВЦІ-2024

                                                      ЗМІСТ

І. ІСТОРИКО-СТИЛЬОВИЙ АНАЛІЗ …………………..……………… 3

1.1.Загальні відомості про хоровий твір ……………………………....... 3

1.2.Відомості про авторів твору ………………………………………. 3-4

ІІ. МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ……………………………….4

2.1.Жанр, музична форма ………………………………………………..4

2.2. Розмір, метроритм, фактура …………………………………………4

ІІІ. ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ ……………………………………..5

3.1. Тип, вид, хору діапазон ………………………………………………5

3.2. Елементи хорової звучності ………………………………………….5

IV. ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ ……………………………………………..6

4.1. Темп, динаміка, тембр, кульмінація, фразування ……………………6

4.2. Аналіз диригентських виконавських засобів і прийомів ……….6-7

І. ІСТОРИКО-СТИЛЬОВИЙ АНАЛІЗ

1.1.Загальні відомості про хоровий твір

Реквієм-це жалобна, заупокійна меса. Від звичайної меси реквієм відрізняється відсутністю таких частин, як Gloria і Credo, замість яких включалися особливі, пов'язані з похоронним обрядом. Текст реквієму був канонічним. Після вступної молитви «Даруй їм вічний спокій» (Requiem aeternam dona eis) йшла звичайна частина меси «Kyrie», а потім середньовічна секвенція «Dies irae» (День гніву). Наступні молитви «Domine Jesu» (Господи Ісусе) та «Hostia» (Жертви тобі, Господи) підводили до обряду над покійним. З цього моменту мотиви скорботи усувалися, тому завершувалася заупокійна католицька обідня звичайними частинами Sanctus і Agnus Dei.

Така послідовність молитов утворює 4 традиційні розділи:

-вступний (т.зв. «інтроітус») – «Requiem aeternam» та «Kyrie»;

 -основний – «Dies irae»;

 -«оферторіум» (обряд приношення дарів) – «Domine Jesu» та «Hostia»;

-заключний «Sanctus» та «Agnus Dei».

У своєму трактуванні форми траурної меси Моцарт дотримувався цих традицій, що склалися. У його Реквіємі теж 4 розділи. У І розділі один номер, у ІІ – 6 (№ № 2 – 7), у ІІІ два (№№ 8 та 9), у IV – три (№№ 10-12).

Основна тональність Реквієму d-moll (у Моцарта – трагічна, фатальна). У цій тональності написано найважливіші в драматургічному плані номери - 1, 2, 7 та 12.

  Confutatis (№6) своїм драматизмом перегукується з №2 та №4. Зображення мук приречених. На тлі вируючого супроводу канонічно вступають баси та тенори. Їм протиставляються благаючі фрази високих голосів («Воca me>> «Приклич мене»).

 Кінець номера – унікальний для XVIII століття зразок гармонійного новаторства. Це ряд енгармонічних модуляцій a-mol → as-mol → g-mol → ges-mol → F-dur. Музична символіка враження занурення у прірву.

1.2.Відомості про авторів твору

В. А. Моцарт (27.01.1756 - 05.12.1791) народився в сім'ї Леопольда Моцарта, скрипаля та композитора при дворі зальцбурзького архієпископа. Геніальна обдарованість дозволила Моцарту вже з чотирирічного віку складати музику, дуже швидко опанувати мистецтво гри на клавірі, скрипці, органі. Батько вправно керував заняттями сина. У 1762-71 рр. він робив гастрольні поїздки, під час яких багато європейських дворів познайомилися з мистецтвом його дітей (старша сестра Вольфганга була обдарованою клавіристкою, сам він співав, диригував, віртуозно грав на різних інструментах і імпровізував), що всюди викликало захоплення. У віці 14 років Моцарта було нагороджено папським орденом «Золотої шпори», обраного членом Філармонічної академії в Болоньї.