Стан збереженості традиції в сучасному українському суспільстві

Стан збереженості традиції в сучасному                   українському суспільстві

У наш час багатьом невідомі традиції,які були у давнину . Такі як: язичницьке вірування, поклоніння ідолам, тогочасні обрядові пісні, які були священними молитвами, зверненими до найвищих богів природи.

І це не дивно, адже з того часу багато , що змінилось:  зміна релігії, передавання престолу від одного князя до іншого , згодом і зовсім розпад і т.д. І такі чинники автоматично впивають на культурне життя українців,адже кожен щось вносить нове і руйнує старе. Були часи коли не було розвитку, відбувався застій, і влада не давала можливості для розквіту української культури: Валуєвський циркуляр,Емський указ, русифікація.

На мою думку, ще одна причина через яку деякі традиції не дійшли до наших часів – це ігнорування їх. Зазвичай, можливо, найбільше це стосується XXI століття, не всі підлітки і вже старші люди цікавляться історією та культурним життям предків,і не питають у батьків , бабусь і дідусів, як тоді раніше святкували те чи інше свято, які сімейні традиції в них панували і не відбувається передання такої важливої інформації,яка б могла зберегтися в  архівах цього цікавого та пізнавального минулого українців.

А чому залишились традиції, то все дуже просто, як на мене, передавання з уст в уста або письмово наступному поколінню тодішні звичаї і т.д.

Що я можу сказати про себе, підліток XXI століття, то мені завжди дуже цікаво слухати про сімейні традиції, звичаї, але згодом більшість інформації забувається, і ти вже не в змозі перепитати або уточнити про ту чи іншу подію. І потім ти собі кажеш: я буде все конспектувати, або записувати на диктофон, але знову і знову відкладаєш цей процес, і так відбувається раз за разом. У моїй сім’ї дуже цінуються устої, які вводили дідусі, бабусі і їхні батьки, особливо це відноситься до мого тата, який не порушує, а хоче продовжити їхню справу і донести це мені та моєму братові, що це важливо пам’ятати хто ми  і яке в нас коріння .

Ще хочеться наголосити на тому, що наявні традиції однакові, але по різному трактуються. Це я можу сказати через те,що народилась в Закарпатті, але вже довгий час живу в Києві. І моя позиція така:  що це досить відмінне святкуваня свят  чи то сімейні події. Тому що , мені здається, на Закарпатті більш релігійні люди . І коли я приїзджаю в Мукачево на Різдво, то збирається вся родина, у  бабусі навіть збереглась старовинна книжечка ,яка їй передалась від батька, з різними колядками, щедрівками. Наприклад, “Коли ясна звізда”, “Нова радість стала”, “Небо і земля”. Звичайно, в інших регіонах  України також співають такі колядки, але в моїй сім’ї це трохи інша інтерпретація. Порівняймо :