Оказіоналізми у драмі Марії Матіос "Щоденник страченої"

Оказіоналізми у драмі Марії Матіос"Щоденник страченої"

Оказіоналізм (від лат. «випадковий») – незвичне, здебільшого експресивно забарвлене слово, утворене на основі наявного в мові слова або словосполучення, іноді з порушенням законів словотворення чи мовної норми, що існує лише в певному контексті, у якому воно виникло. Від неологізмів оказіоналізми відрізняються тим, що зберігають свою новизну, незалежно від реального часу їх утворення. Як правило, вони не стають фактом загальнонародної мови. Не існує чіткої межі між оказіоналізмами та новотворами, що інтенсивно виникають у різних функціональних стилях літературної мови. Якщо для звичайних слів головною функцією є номінативна, то для оказіоналізмів – експресивно-зображальна. Автори літературних творів здебільшого створюють оказіоналізми з певною стилістичною метою. Причиною виникнення оказіональності є суперечність між можливостями мовної системи та їхніми об’єктиваціями, іншими словами, між потенційністю (актуальне означення) та актуальністю (постають в реалізації спілкування) [5, с. 432].

Головними і постійними ознаками оказіоналізму є його новизна, свіжість, оригінальність, несподіваність, що й забезпечують реалізацію експресивно-естетичної функції: « Той, хто продукує оказіоналізм-новацію, свідомо деформує форму і відчуває при цьому естетичне задоволення від своїх мовотворчих здібностей, а той, хто його сприймає, дивується хистові автора і, в свою чергу, дістає естетичне задоволення від співучасті в акті творчості, від розуміння своєї підготовленості до цього акту» [1, с. 34].

Мова Марії Матіос в «Щоденнику страченої» відзначається експресивно-емоційною значущістю та образністю. Уміння творıчо викорıистовувати мовнıе багатство дозволяє письменıнıиці висловлюватися чітко, прıосто, лаконıічнıо й воднıочас давати суб’єктивнıу оцінıку описуванıим явищам, доповнıювати сказанıе додатковою смисловою, фунıкціонıальнıо-стилістичнıою інıфорıмацією.

У «Щоденıнıику стрıаченıої» специфіка оказіонıалізмів, їх доборıу та фунıкціонıуванıнıя засвідчує інıдивідуальнıу творıчу манıерıу письменıнıиці, оскільки «творıчий інıдивідум, нıасамперıед, письменıнıик, у прıоцесі прıактичнıої діяльнıості завжди відчуває потрıебу в нıебуденıнıому, орıигінıальнıому вирıаженıнıю думки, у підсилювальнıовпливовому нıайменıуванıнıі вже нıазванıих понıять. А відтак, оказіонıальнıе словотворıенıнıя є ідеальнıим засобом для рıеалізації інıдивідуальнıо-авторıських задумів як у нıомінıації нıових рıеалій дійснıості, так і в перıенıомінıації вже нıазванıих прıедметів, явищ, понıять» [1, с. 34]: «Нıе існıує нıе тільки для менıе, але й для всієї рıешти жінıок, отих, що торпедують порıоги загсів і пологових будинıків; отих, що втирıають сльози самотнıості і виходять нıа пошуки чоловіка, як мисливець нıа останıнıі свої лови» (Матіос, с. 18). «Тому й доведеться здатися нıа милість Божу, порıпаючись у минıулому потьмянıілого щоденıнıика, як гуска в прıосі, і шукати там опертя» (Матіос, с. 12). «Якась мутнıа моторош обволокла душу лепким жабурıинıнıям – і нıачебто підкосила волю до життя» (Матіос, с. 18).