Мольєр – представник французького класицизму

Зміст

Вступ

Розділ 1. Мольєр – представник французького класицизму

1.1 Характеристики класицизму як течії в літературі

1.2 Вплив театру на становлення Мольєра як відомого драматурга

1.3 Надання Мольєром нового значення комедії

Розділ 2. Комедія "Міщанин-шляхтич"

2.1 Зв’язок історії створення комедії з конфліктами порушеними у ній

2.2 Розгляд комедії «Міщанин-шляхтич» як приклад багатогранності жанру

2.3 Система образів комедії

2.4 Тематика та проблематика конфліктів твору  

2.5 Сміх як засіб вираження конфлікту

Загальні висновки

Список використаних джерел

Розділ 1. Мольєр – представник французького класицизму

1.1 Характеристика класицизму як течії в літературі

Дослідники творчості представників класицизму, неодмінно звертали увагу на те, що періодично зустрічаються в їхніх творах  "порушення" правил та видимі "відхилення" від класицистичних канонів. Часто подібні "прикрі непорозуміння" пояснювалися ними дуже просто і традиційно: цей письменник (чи митець іншої сфери) був видатною особистістю та людиною творчою, якій  не  завжди вдавалось дотримуватись дуже строгих вимог естетики класицизму. Проте інтрига і особлива цікавість даної ситуації полягає саме в тому, що єдиних, вимог, які не підлягають сумніву в системі класицизму, однакових у різних країнах і  в різний час, ніколи не було, як не існувало і єдиної класицистичної поетики[13; 97].

Концепція переваги обов’язку над людськими відчуттями та пристрастями – є основою естетики класицизму, яка істотно відрізняється від концепції героя, що панувала в епоху Відродження, коли повна свобода особи була проголошена, а людина вважалась "вінцем Всесвіту". Однак хід історичних подій спростовував ці уявлення. Людина, що перебувала в полоні пристрастей, не могла визначитися, знайти опору. Отже, виключно в служінні суспільству, власній державі, монарху, що утілював силу і єдність держави, людина мала змогу самовиразитися, самоствердитися, бодай навіть ціною відмови від власних відчуттів. На хвилі  напруги народжувалась трагічна колізія: гаряча пристрасть стикалася з боргом (на відміну від грецької трагедії фатальної зумовленості, де воля людини виявлялася безсилою). У трагедіях класицизму розум, воля були вирішальними та пригнічували стихійні, погано керовані відчуття. [13; 45]

Отже, у літературі класицизму людина вважається носієм якоїсь важливої ідеї, яка власне і визначала її сутність. Класицизм встановлює (перш за все завдяки авторитету свого головного теоретика Н. Буало) строгу єрархію жанрів, які діляться на високі (ода, трагедія, епопея) та низькі (комедія, сатира, басня). Кожен жанр має визначені ознаки та пишеться у визначеному стилі. Змішування стилів та жанрів категорично забороняється. Усім відоме правило трьох єдностей, сформульоване для класичної драми: єдність місця (усі дії відбуваються в одному місці), єдність часу (події розгортаються протягом кадендарної доби) та єдність дії (у творі існує один центральний конфлікт, у який тим чи іншим чином втягнені всі герої). Відносно жанру класицизм надавав перевагу трагедії та оді. Щоправда, після геніальних комедій Мольєра комедійні жанри набули неабиякої популярності. Класицизм дав світу цілу плеяду талановитих поетів та драматургів. Корнель, Расін, Мольєр, Лафотен, Вольтер, Свіфт — це лише деякі з них.  [2; 45]

1.2 Вплив театру на становлення Мольєра як відомого драматурга

Жан Батист Поклен – великий французький драматург, театральний діяч, відомий всьому світові під сценічним ім'ям Мольєр,— народився 13 січня 1622 року в Парижі.[11; 36]

Сім’я Покленів мешкала в одному з багатолюдних районів Парижа. Саме тут Мольєр мав можливість дивитися народні вистави, виступи мандрівних труп комедіантів. Разом із дідом відвідував і вистави головного паризького театру – Бургундського готелю. Новина про те, що юний Мольєр намірюється стати актором, зустріла опір з боку його батька. Справа в тім, що в тогочасному суспільстві професія актора вважалася негідною порядної людини, була засуджена  церквою і зневажена суспільством. Попри те, що у 1641 році король Людовік XIII видав наказ, що прирівнював гру акторів до інших видів мистецтва, діячі театру не викликали жодної поваги, а священослужителі продовжували вважати акторську професію гріховною. Незважаючи на це Мольєр прийняв рішення  присвятити своє життя театральному мистецтву..