Культурна революція в китайській літературі

В Китаї теж свого роду була «війна» між населенням та владою й називалася вона «культурна революція». Тут люди це сприймали як свято та початок нового життя. Жорстокий терор комунізму, голод, культурна криза. В есе Юй Хуа «Революція» з книги «десять слів про Китай» автор розповідає про своє розуміння цього слова, невеликі відриви свого життя та життя друзів в цей період. «Великий стрибок 1958 року можна назвати комедією хвастощів у стилі романтичного абсурду... …Через декілька місяців комори стали пустими й абсурдно-романтична комедія перейшла в сурову реалістичну трагедію». В ці роки Китай намагався обігнати світ в усьому та ціною всього. Вони брехали в новинах про цифри збору врожаю, а щоб цим цифрам відповідали, то забирали останнє зернятко рису в родинах, через що багато людей просто помирали. «Усі ці нескінченні історії нагадали мені слова голови Мао, які ми, розбуджені серед ночі, могли б повторити від початку до кінця і від кінця до початку:

«Революція — це не званий обід, не літературна творчість, не малювання чи вишивання; вона не може відбуватися так витончено, так спокійно і

делікатно, так чинно і чемно. Революція - це повстання, це насильницький акт одного класу, що скидає владу іншого класу».» Це була боротьба за виживання, бо сама революція – то є боротьба.

Така вже людська натура, в нас закладена ще з давних давен егоїзм, жорстокість та жадність, людині завжди буде мало, вона завжди буде заздрити більшому та прогнитиме отримати це будь-яким способом. Це тваринний інстинкт. Скільки б про це не писали, скільки б це не відбувалося, але ми не вчимося на власних помилках. Є таке правило: