Контрольная работа по "Литературе"

Завдання 1

1. Як провідні риси особистості Стендаля позначилися на стилі його   творчості?

Все життя переважною його рисою була уява, і якщо він щось робив, то тільки раптово і під впливом сильного почуття. Проте він хвалився, що завжди діє згідно розуму. «Потрібно у всьому керуватися логікою», – говорив він, відокремлюючи паузою перший склад від інших, але ніяк не міг примиритися із тим, що логіка інших людей не завжди збігається із його власною. Він багато писав і над кожною річчю працював довго, але не тому, що удосконалював її виконання, а тому, що переробляв план. Якщо він усував які- небудь помилки першої редакції, то одразу ж робив нові, бо, наскільки я пам'ятаю, він ніколи не намагався виправити свій стиль. І, незважаючи на велику кількість помарок в його рукописах, можна сказати, що всі вони написані відразу.

1. Чому, на вашу думку, літературні погляди Стендаля вважалися сучасниками «зухвалими»?

Майже завжди він висловлював думку, протилежну тій, яку висували інші.

1. Чому, на вашу думку, Стендаль опинився серед «літературного мотлоху століття»?

При житті він не користався ні визнанням у критики, ні успіхом у широкого читача. Майже всі його численні добутки художнього, історичного і критичного характеру пройшли непоміченими, лише зрідка викликаючи рецензії, далеко не завжди сприятливі. 

Завдання 2

1. Чому дослідник піддає сумніву більшість існуючих гіпотез стосовно          пояснення назви роману?

Знаменитий «Універсальний словник» Ларусса пояснює назву властивою Стендалю схильністю до оригінальності: «Ніщо не виправдовує цю назву, окрім лише манії оригінальності, якій Бейль віддавав данину з кожного приводу».

Арсен Уссе побачив у назві натяк на червоне і чорне поля «рулетки»: роман, отже, говорить про гру випадку, про «людську долю, кинуту на зелене поле любові». Але Жюльєн Сорель – аж ніяк не гравець; це вольова людина, що свідомо йде до наміченої мети. Він не буде довірятися випадку або «натхненню хвилини», а тому становить письмово плани своєї поведінки.

1. Яким, на думку вченого, є символічний зміст двох пророчих сцен роману?

Перша «пророча» сцена вся осяяна червоним світлом, яке має тут явно символічний зміст. (вікна були затягнуті темно-червоною тканиною, і сонячні промені, падаючи в імлу церкви, створювали світловий ефект, що мав вселяти побожний жах.)

Друга пророча сцена пофарбована в чорний колір. (чорний колір трауру Матильди)

Перша сцена пророкує злочин, вбивство, друга – покарання, смерть. Вони пов'язані між собою міцним причинним зв'язком.

1. У чому суггестивність назви? Як, на думку автора статті, заявлені кольори сприяють формуванню читацької думки?

В «червоне» і «чорне» можна вкладати будь-який сенс: «червоне» можна розуміти як лють, вбивство, бунт, особливий стан духу, і майже так само можна розуміти «чорне» – варто лише зазирнути в словник, щоб виявити необмежені можливості, які мова пропонує читачеві на вибір. Даючи таку назву своєму твору, Стендаль хотів, вочевидь, надати свободу своєму читачу, спрямувавши його уяву на шлях, близький його власному розумінню життя і епохи. Життя Жюльєна вирване з колії повсякденного, воно пофарбоване у кольори крові й смерті. Це поєднання життєвих протиріч, пристрасті і відчаю, любові і вбивства, «величі» і «падіння». Між цими кольорами укладена вся гама переживань, на які здатна глибока, революційна по своїй суті, раціональна і разом з тим несамовита натура. З червоним і чорним кольором можна асоціювати вбивство, пароксизм пристрасті, що подолала контроль розуму, вищий трагізм безнадійної любові, смерть, караючу за безглуздий злочин, і, з іншого боку, відмова від життя, не вартого того, щоб жити.