Японська культура

Японська культура – явище цілісне, та вже перше ознайомлення з нею розкриває цю цілісність як поєднання двох складових. Перша складова – це традиційна японська культура, а друга – культура інтернаціональна. У свідомості японця ці складові чітко розведені. Традиційна культура старанно оберігається у побуті й на державному рівні, і це породжує тісний зв’язок і взаєморозуміння людей різного віку. Турботливо збережена духовна єдність поколінь надзвичайно загострює у японців почуття власної гідності, і це є могутнім фактором згуртованості сучаного японського суспільства.

Про культуру, поведінку європейців молоде покоління японців дізнається через твори своїх співвітчизників. Зокрема, з єесе Кімура Сьодзібао «Люди зору» та «люди голосу». Порівнюючи японців з європейцями, автор називає останніх «людьми голосу» через їхній спосіб самовираження під час спілкування. Через мову європейці виявляють свою волю та бажання. Або вони впевнено ведуть бесіду, захищаючи свою точку зору, власні інтереси, або співрозмовник відчуває слабкість опонента. Японці ж є «людьми зору», і спілкуються вони, мовчки вдивляючись у співрозмовника з почуттям любові, з прагненням створити атмосферу взаєморозуміння.Якщо європейці ведуть діалог з метою утвердження власного «Я», то в японській бесіді центральною фігурою виступає співрозмовник, з яким необхідно досягти цілковитої згоди. Властива європейцям прямолінійність і висловлюваннях абсолютно протилежна японській традиції уникати таких думок, які можуть стати причиною небажаного конфлікту. Японці завжди прагнуть злагоди, ставлять її на перше місце, хоч при цьому може навіть постраждати істина.