Інформаційно-семіотичне розуміння культури

Тема: Інформаційно-семіотичне розуміння культури

План

1. Культура як світ артефактів
2. Культура як світ смислів. Види смислів
3. Культура як інформаційний процес

1. Культура як світ артефактів

Вихідним пунктом інформаційно-семіотичного підходу до культури є теза про те, що в ній втілені засоби, способи та результати людської діяльності. Діяльність – це спосіб існування людини. Специфіка людського способу життя, яка фіксується у понятті «культура», пов’язана перш за все з особливостями її діяльності.

Слід зазначити, що не всі дії людей є власне людською, розумною діяльністю. Коли ми дихаємо, їмо або забираємо руку від вогню, наші дії нічим не відрізняються від дій тварин. Людська діяльність включає в себе подібні акти біологічної поведінки, але не вичерпується ними.

Характерними особливостями людської діяльності є, по-перше, свідома постановка мети. Спрямованість до певної мети має і поведінка тварин, але вона обумовлена біологічними механізмами (інстинктами, рефлексами), котрі визначають реакції тварин на конкретні стимули.

Людина здатна обирати свої цілі довільно. Для неї характерною є вільна цілеспрямованість, якої немає у тварин. Вона може ставити перед собою цілі, що не обумовлені обставинами, котрі існують на даний момент, і докладати зусилля для їх досягнення в майбутньому. В своїй діяльності вона сама створює для себе все нові і нові цілі, виходячи при цьому далеко за межі своїх біологічних потреб. Результати людської діяльності, звичайно, далеко не завжди співпадають з метою: часто ми виявляємось нездатними повністю або точно здійснити те, що задумали.

Крім того, слід мати на увазі, що діяльність, що приводить до успішного досягнення поставленої мети, здатна породжувати побічні наслідки – такі, які ми зарані не передбачаємо і навіть не усвідомлюємо. Однак в подібних випадках люди зазвичай ставлять собі за мету подолання подібних наслідків і вихід знаходиться знову таки за допомогою цілеспрямованої діяльності.

По-друге, людина сама створює і вдосконалює засоби діяльності, тоді як тварини для досягнення своїх цілей користуються «готовими», даними їм природою засобами – зубами, кігтями, крилами тощо. В якості найважливіших засобів людської діяльності виступають перш за все знаряддя праці.

Відомо, що до використання знарядь вдаються інколи і деякі види тварин. Наприклад, дятел дістає зі щілини дерева комах за допомогою гілочки, яку тримає у дзьобі. Морська видра, що скуштувати м’ясо молюска, лягає у воді на спину, ложить собі на груди камінь і розбиває об нього мушлю.

Однак використання знарядь в тваринному світі зустрічається дуже рідко і здійснюється у найпростіших формах, а виготовлення знарядь зустрічається лише у мавп, але й у них в природних умовах має випадковий і досить примітивний характер. Тим не менше, мавпи здатні до так званої двофазної поведінки: наприклад, що задовольнити біологічну потребу – дістати банан, що висить під стелею (заключна фаза), – вони можуть побудувати піраміду з ящиків (підготовча фаза). В цій поведінці під час підготовчої фази ставить проміжна мета – створення засобів для досягнення кінцевої мети. Але якщо мавпи подібною двофазною діяльністю займаються рідко і несистематично, то для людини вона стає основою її буття.

Вся сфера виробництва (особливо виробництва засобів виробництва) є, по суті, ніщо інше, як «підготовча фаза». На «проміжну» мету – створення і вдосконалення засобів діяльності – спрямована майже вся суспільна праця людей, а «заключна фаза» – задоволення біологічних потреб (і їжі, одязі тощо) – займає значно менше часу.

Зазначені особливості людської діяльності дозволяють зрозуміти виникнення і розвиток культури. В основі культурного прогресу людства лежить постійне перетворення засобів діяльності на її мету, а мети – на засоби. Насправді, чим більш ефективними є засоби діяльності, тим легше досягається мета. Весь притаманний людині спосіб життя – результат «обернення» засобів на мету.