Шпаргалка по "Истории Западной Европы"

1. Внутрішня і зовнішня політика Липневої монархії у Франції. Після Реставрації Бурбонів наступила реакція. Почали поширюватися таємні товариства, котрі мали за мету – збройне повстання задля повалення династії Бурбонів. Соціальним складом цих товариств були офіцери доби революції, котрі не були задіяні в часи Реставрації.

У 20ті роки сформувалася масова легальна опозиція режиму, котру очолили ліберали – конституціоналісти, що виступали за принципи свободи, громад. Рівності за Хартією 1814р.

На виборах 1827р ліберали отримують більшість на парлементських виборах, а главою парламенту Карл 10 призначає ліберала Мартіньяка. Новий уряд зумів провести через парламент закон про обмеження адміністративного свавілля в ході виборів, у видавничій справі.  Уряду Мартіньяка вдалося дещо зменшити вплив католицьких згромаджень, зокрема єзуїтів, на сферу освіти. Однак спроба організувати виборність органів місцевого самоврядування замість сформована практика призначень на всі посади вище стоящої адміністрацією була зірвана в палаті депутатів. Король скористався цією невдачею ліберальних міністрів і 8 серпня 1829 р відправив кабінет Мартіньяка у відставку.

Главою нового кабінету він затвердив свою довірену особу, князя Ж. де Поліньяка, ультрарояліста, який відмовився принести присягу Хартії 1814.  16 березня 1830 р палата депутатів висловила недовіру уряду Поліньяка. Карл X побачив у цьому акті виклик собі, відклав засідання палати, а 16 травня розпустив її.  Тоді, не скликаючи парламенту, король 25 липня 1830 р. грунтуючись на натягнутому тлумаченні одній зі статей хартії 1814 р підписав чотири ордонанса, якими…(далі колега розкаже): відновляти цензура, і для видання газет і журналів було потрібно попередній дозвіл влади, що дається кожен раз на 3 місяці; знову розпускалася палата депутатів;  змінювалося виборче право: відібрання виборчих прав у власників рухомого майна та надання їх тільки  землевласникам; основою для майнового цензу визнавалися тільки поземельні податки; призначалося час для нових виборів.

Якби ці ордонанси були приведені у виконання, вони позбавили б буржуазію всякого впливу на законодавство і відновили б земельну аристократію в положенні єдиного правлячого класу Франції.

Революція 3-х славетних днів. Публікація ордонансів викликала протести депутатів, анти-урядову агітацію та активізацію таємних товариств.  Члени таємних товариств з 27 липня приступили до організації населення на будівництво барикад і на опір королівським військам. В ніч з 27 на 28 липня столиця була обвішана триколорами, що символізувало революцію з метою повалення Бурбонів. 29 липня 1830 м.Париж перейшов до рук повстанців.

Відставка уряду Поліньяка і скасування ордонансів 25 липня виявилися заходами запізнілими і нездатними зупинити революцію. Її результатами скористалися ліберали-орлеаністи. Ними було сформовано тимчасовий уряд, який очолював Жак Лаффіт. Потребуючи в силових структурах, щоб закріпити свої владні повноваження, тимчасовий уряд відродило інститут національної гвардії, командувачем її був призначений найпопулярніший політичний діяч – Жильбер де Лафайєт.

30 липня депутати розпущеної Карлом X палати оголосили намісником королівства Луї-Філіпа Орлеанського. Сподіваючись зберегти корону для династії Бурбонів, Карл X 2 серпня підписав зречення від престолу від свого імені і від імені свого сина на користь онука - герцога Бордоського.   9 серпня  Палата депутатів проголосила Луї-Філіпа I (III) королем Франції.

Відразу після зречення Карл X емігрував до Великобританії, звідки переїхав до Австрійської імперії, де й помер у 1836 від холери.  Поліньяк намагався втекті, але БУВ схопленій 15 серпня 1830 року, відданій під суд и засуджений до пожіттєвого ув'язнення, але через 6 років ув’язнення замінили на вигнання з країни Уже сучасники проводили аналогії між ними і Славної революції кінця XVII в. в Англії. Зміною династії ліберали сподівалися зміцнити конституційну традицію, закладену в Хартії 1814 року і здобути остаточну перемогу над прихильниками реставрації Старого порядку у Франції.