Чому Карла Великого називають «батьком Європи»?

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут історії, міжнародних відносин та соціально-політичних наук

Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин

Творча робота на тему

«Чому Карла Великого називають «батьком Європи»?

(за твором Ейнхарда «Життя Карла Великого»)»

Студента

Викладач:

Старобільськ 2016

ПЛАН

Вступ

1. Про автора твору «Життя Карла Великого»

2. Зовнішня політика короля франків Карла у творі Ейнгарда

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Карл Великий - франкський король в 768-814 рр. з династії Каролінгів (751-987), імператор з 800 р. Заснував величезну імперію в Західній Європі, в яку входили Північна Іспанія, Франція, Німеччина, Північна і Центральна Італія. Коронований як імператор Папою Римським в Римі на Різдво 800 року; тим самим Карл кинув виклик законним спадкоємцям Римської імперії - імператорам Візантії. Ставши імператором, Карл Великий претендував на володіння всім Апеннінськім півостровом, в тому числі і володінням Візантійської імперією на півдні. [2]

«Життя Карла Великого» Эйнгарда – класичний твір світової літератури, один з небагатьох, якому судилося стати класичним ще за життя автора. Книга стала прикладом для наслідування, а згодом й каноном, якому слідували багато письменників середньовіччя. В  новий час ця настільки невелика за обсягом робота викликала до життя величезну джерелознавчу та історіографічну літературу.

[pic 1]

1. Про автора твору «Життя Карла Великого»

Автор твору -Ейнгард (Еinhard), Егінгард (Eginhard) (близько 770 - 14 березня 840), середньовічний німецький письменник, історик, один з представників «Каролінгського відродження». Народився в східній частині Франкської держави, в Зарейнської Німеччині, в сім'ї благородного походження. Здобув освіту в Фульдському монастирі, де згодом і працював. Пізніше, як юнак виключно обдарований, був відправлений до двору Карла Великого для поповнення знань. При дворі відвідував придворну школу семи вільних наук, потім увійшов в «Придворну академію» і незабаром був прийнятий в коло друзів імператора, душею якого він незабаром став.

З літературних творів Ейнгарда відомо кілька творів релігійного характеру і більше 60-ти листів. Головною працею Ейнгарда є біографія Карла Великого. Цей твір написано за зразком біографій Светонія Транквілла: у Светонія запозичений план, розташування матеріалу, стиль викладу і загальна концепція. Робота Ейнгарда скоріше не життєопис, а характеристика, зроблена з великою любов'ю і літературною майстерністю. Книга є цінною історичною пам'яткою, яка висвітлює особистість і діяння великої людини. Цей твір Ейнгарда був дуже популярний в середні віки, часто цитувався в багатьох середньовічних творах і дійшов до нас у великій кількості списків 9-15 століть.

Відредагував твір та розбив його на глави Валафрид Страбон [лат. Wala(h)fridus, на призвісько Strabo - Косой] (808/9, Швабия - 18.08.849), монах-бенедиктинець, абат, німецький богослов и поет епохи Каролінгського відродження, він зробив нову редакцію твору «Vita Caroli Magni» (Житіє Карла Великого), написаного Ейнгардом, і забезпечив його приміткою про самого Ейнгарда. [5]

В пролозі він написав: «Відомо, що викладені [нижче] життя і діяння найчарівнішого імператора Карла описав Ейнхард, самий шанований з усіх наближених двору того часу не тільки через свою вченість, але і гідно особистих якостей. Свідченням того, що ним викладена чиста правда, є його особиста участь майже у всіх подіях… цей вже згаданий чоловічок [homuncio], [бо] зростом він не вийшов [despicabilis], заслужено, завдяки розсудливості і чесності, досяг такої величі і слави, що не було нікого іншого з усіх слуг їх царської величності, кому наймудріший і могутній король свого часу довіряв би багато секретів свого приватного життя.