Роль храму Сант-Андреа аль Квірінале для архітектури, значення пам’ятки для сьогодення

Зміст

1. Вступ. Особливості римської архітектури доби бароко
2. Джованні Лоренцо Берніні
3. Історія будівництва
4. Особливості архітектури храму Сант-Андреа аль Квірінале
5. Роль храму Сант-Андреа аль Квірінале для архітектури, значення пам’ятки для сьогодення.
6. Фото
7. Список літератури

1. Вступ. Особливості римської архітектури доби бароко

Батьківщина Бароко – Рим. Цей стиль виник в Італії, у XVII  і  розповсюдився  в більшість європейських країн, набуваючи в кожної свої особливі національні риси. Найбільш яскраві зразки архітектури цього стилю були створені в Італії, Іспанії, Португалії, Південної Німеччини, Чехії, Польщі, Литві, іспанських і португальських колоніях в Латинській Америці. 

Формування бароко пов'язано з кризою ідеалів Італійського Відродження в сер. XVI ст. і стрімкою зміною «картини світу» на межі XVI-XVII ст. Зміни світосприйняття, великі географічні та наукові відкриття. Цей стиль прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. У бароко поєдналися різні контрасти, релігійні та світські мотиви, античні та християнські образи, традиції Середньовіччя та Відродження.

Характерними особливостями стилю бароко було те, що митці прагнули показати не стільки дії чи події, скільки внутрішні переживання. Герой постійно наповнений протиріччями між розумом і почуттями. Тяжіння до синтезу мистецтв.

Характерні риси архітектури бароко: багато пишних декоративних прикрас; застосування насичених кольорів та позолоти, поєднання контрастних кольорів, багата кольорова палітра, популярне поєднання – білий з золотом. Також викривлення класичних пропорцій, асиметрія; переважання складних криволінійних форм; підкреслена театральність, величезні розміри порталів, дверей та вікон; куполи мають складні форми, часто вони багатоярусні ; пласкі пілястри виступають замість колон і напівколон. Якщо у відродженні плани в основі будівель мають чітку геометричну форму – коло, квадрат, прямокутник, то у бароко переважають складні форми, улюблені фігури – овал, вигадливі вигини ліній, виступи, ввігнутість стін.

1. Джованні Лоренцо Берніні

Головну роль у створенні та розвитку бароко відігравав геніальний архітектор, скульптор і живописець Джованні Лоренцо Берніні (1598-1680рр.). Основоположник стилю зрілого бароко. Архітектор, скульптор, живописец, декоратор. Був офіційним архітектором і скульптором католицької церкви, виконував замовлення римських пап. Найбільш повне уявлення про його стиль в архітектурі дає збудована ним церква Сант-Андреа аль Квіріналеє в Римі (1653-1658).

Використовує, на відміну від Борроміні, більш строгі форми (еліпси, трикутники, рвані еліптичні чи трикутні фронтони). Берніні більше використовує багатство і різноманітність матеріалів, їхню обробку. В цьому йому допомагав його талант скульптора. Він майстерно «грає з фактурами».

1. Історія будівництва та перебудов

Церква Сант Андреа аль Квірінале (присвячена апостолу Андрію на Квіриналі )  вважається одним із самих прекрасних зразків римського бароко з її збалансованим і гармонійним вибором матеріалів і потоками світла в інтер'єрі. Церква побудована за проектом Джан Лоренцо Берніні для ордену єзуїтів на Квірінальському пагорбі в Римі. Берніні отримав замовлення на створення проекту церкви в 1658 році. Будівництво тривало протягом 20 років, і було завершене в 1678 році.  Кажуть, що Берніні не взяв плати за цей проект, а його нагородою був щоденний буханець хліба з печі послушників.

З 1773 по 1814 роки виникла пауза у вихованні церквою єзуїтських послушників. Під час французької окупації церува була розграбована. Святині позбулися своїх прикрас з дорогоцінних металів.

1873 році новий італійський уряд закрив майже всі монастирі. Єзуїти так само були вислані з своєї церкви. Сант Андреа аль Квірінале перейшла у власність італійської корони. У 1888 році комплекс був істотно змінений в гіршу сторону — королівські лакеї потребували більшого комфорту, ніж єзуїтські послушники. Була, зокрема, зруйнована кімната Св. Станіслава Костки. Правда її інтер'єр перед цим було демонтовано і перенесено в інше приміщення, ближче до церкви. Іншим втручанням стала прокладка вулиці віа П'яченца прямо через сади на південь монастиря зі знищенням пішохідної доріжки до Сан Вітале.