Вирішення болючого питання Близкьосхідного конфлікту: перспективи мирного врегулювання в ХХІ столітті

Момот Станіслав, МВ-31

Аналітична записка «Вирішення болючого питання Близкьосхідного конфлікту: перспективи мирного врегулювання в ХХІ столітті»

Анотація

Проблема для аналізу: Процес мирного діалогу між Ізраїлем та Палестиною, задля досягнення миру. Чи є шанс на вирішення конфлікту в найближчому майбутньому.

Після створення такої держави, як Ізраїль у 1948 році відбулася справжня катастрофа між ворогуючими етнічними групами, які проживали на цій території. Уже майже 75 років триває це збройне протистояння, яке забирає тисячі життів кожен рік, а то й місяць.[1]

Не дивлячись на спроби мирного врегулювання конфлікту в ХХ столітті, всі вони, на жаль, зазнали нищівної поразки. Чи то спроби двохстороннього врегулювання, чи навіть з залученням третіх сторін таких, як США. Усі вони були різні і за своїм змістом і цілями конфліктуючих сторін, але спільне було те, що всі вони підривались як однією, так і іншою стороною ще до початку конференцій, тим самим ставлячи хрест на майбутньому вирішенні. Але потрібно віддати належне останньою спробою домовитись в ХХ столітті. Угода в Осло, так звані Осло-1 та Осло-2, дали багато чого для продовження прогресу в переговорному процесі. Зокрема, ця угода була підписана (це вже якийсь результат після 45 років запеклих війн), і вона перша несла в собі інтереси обох сторін, а не перетягувала ковдру на якусь одну. [2]

На сьогоднішньому етапі зостається велика напруженість між палестинцями та євреями, яка інколи переростає в сутички та терористичні акти, тобто в тліючому стані. Не зважаючи яскраві спроби вирішити конфлікт спільним планом світових держав "Дорожня карта" (тобто, дорога до миру) та конференцією в Аннаполісі (до речі досить вдалою, адже на деякий час було призупинена ворожнеча), ми все ж таки повертаємося в інформаційному полі до того, що з Сектору Гази знову було випущено тисячі ракет по території Ізраїлю. Навіть нашумівша спроба Трампа, так звана "Угода століття" в 2020 році, була лише розпіареною передвиборчою кампанією, а не реальним вирішенням проблеми. [3][4]

Зацікавлені сторони:

• Уряди Ізраїлю та Палестини
• Міжнародні неурядові організації (ООН, ЄС)
• Треті сторони (США, Китай, Росія, Німеччина та інші)

Мета розв'язання проблеми:

Організація переговорної платформи та розробка покрокового плану, задля досягнення надійного миру.

Альтернативні варіанти:

• Створення міжнародної платформи
• Організація координуючих переговорних груп
• Створення сірої зони на лінії розмежування бойових дій
• Притягнення миротворчого контингенту
• Реформи всередині Ізраїлю, як країни, яка займає позицію сильного
• Боротьба з незаконним обігом зброї та постачання її радикальним терористичним структурам

Як зазначає американське видання "The American Spectator", політика Ізраїлю перебуває у хаотичному стані понад два роки, протягом яких було проведено 4 парламентські вибори. Беньямін Нетаньяху, який обіймає посаду з 2009 року, не користується авторитетом багатьох ізраїльських політиків. Виявилося це у тому, що він так і не зміг сформувати коаліційний уряд упродовж цих виборних компаній. [5]

Глава уряду, який є обвинуваченим у кількох справах про корупцію, зайнятий переважно своїм політичним виживанням і, схоже, не довіряє людям, які його оточують. Багато рішень у сфері безпеки та міжнародних відносин приймаються одноосібно. Про те, що Ізраїль збирається нормалізувати відносини з ОАЕ, не знав навіть міністр оборони, зіткнення з Іраном у Червоному морі та Перській затоці кабінет міністрів обговорив лише через кілька місяців після того, як вони почалися.

Така політична криза всередині Ізраїлю показує, що Ізраїль не має змоги поставити країну на рейки мирного врегулювання. Старий уряд займався лише власним виживанням, а тому ми й маємо невдалу спробу вирішення конфлікту, як "Угода століття". Насправді, треба сказати чому я ставлю Ізраїль на першу позицію у вирішенні конфлікту. Усе тому, що за роки воєн Ізраїль показав себе, як сильна сторона. У економічному, військовому, культурному і навіть в деякому сенсі політичному сенсі Ізраїль випереджує Палестину, і тому на правах "сильного" Ізраїль і мав би поставити точку в цьому питанні.