Боснійська криза

Індивідуальне завдання на тему: «Боснійська криза»

Зміст

Вступ …………………………………………………………………………. 3

Розділ І ……………………………………………………………………….. 4

Розділ ІІ ………………………………………………………………………. 9

Висновок …………………………………………………………………….. 12

Список використаної літератури …………………………………………... 13

Вступ

Актуальність теми. Боснійська криза, що виникла в 1990-их роках на території колишньої Югославії, стала однією з найбільш небезпечних та тривожних подій у Європі після Другої світової війни. Боснійська криза - міжнародний конфлікт, який був викликаний анексією Боснії і Герцеговини Австро-Угорщиною в жовтні 1908 року. Це дипломатичне зіткнення розжарило і без того напружені відносини Великих держав і протягом перших тижнів 1909 року загрожувало вилитися у велику європейську війну. Незважаючи на видимий успіх австрійської дипломатії, анексія нових територій під натиском німецької верхівки Австрії в кінцевому рахунку виявилося пірровою перемогою. Національні, релігійні та мовні протиріччя в Австро-Угорщині досягли критичної точки, що призвело до розпаду країни в 1918, всього через десять років після анексії.

Мета роботи є детальне вивчення Боснійської кризи. Основними завдання цієї роботи є:

1. З’ясувати попередні умови, які призвели до виникнення Боснійської кризи.
2. Дослідити і проаналізувати хід конфлікту.

Об’єкт роботи. Боснійська криза, її причини, хід та наслідки.

Розділ І. Передумови Боснійської кризи

Після політичної кризи у 1905—1906 р. та укладення австро-угорської економічної угоди для правлячих кіл монархії настав довгоочікуваний момент активізації їхньої експансіоністської політики на Балканах. У Відні була задумана операція, якій судилося відіграти велику роль у подальшій долі імперії Габсбургів. Першим кроком до її здійснення мало стати формальне приєднання до монархії Боснії та Герцеговини двох південнослов'янських провінцій, що номінально належали Османській імперії і керувалися Берлінським трактатом від 1878 р., Австро-Угорщиною.

На початку XX ст. в обличчі Троїстого союзу, з одного боку, і Антанти — з іншого, у Європі склалися два протиборчі угруповання імперіалістичних держав. Поряд з англо-німецькими, німецько-французькими та російсько-німецькими протиріччями загострилося суперництво Габсбургів та Романових на Балканах. На заході півострова Габсбурзька імперія все частіше почала стикатися з молодим імперіалістичним хижаком — Італією, котра обрала одним із об'єктів своєї експансії турецьку провінцію Албанію. Проте вирішальне значення мала протилежність інтересів монархії та царської Росії. Багато обставин сприяли з того що протягом досить тривалого часу суперництво двох держав не приймало форми відкритого конфлікту.

Замах на турецькі володіння одночасно означав відхід від традиційного протурецького зовнішньополітичного курсу угорських панівних класів, в очах яких збереження цілісності європейських володінь імперії Османа служило надійною гарантією проти утворення великої слов'янської держави біля південних кордонів Угорщини. Проте панівні класи Австрії та Угорщини об'єднувала загальна ворожість до визвольних рухів слов'янських народів, оскільки вони безпосередньо впливали на національну боротьбу південнослов'янських народів монархії.

Особливу небезпеку з погляду монархії щодо цього представляло незалежне Сербське королівство. Відносини між ним та монархією різко стали погіршуватися після перевороту 1903 р., коли в Белграді була скинута з престолу слухняна волі Відня династія Обреновичів і до влади прийшли Карагеоргійовичі. Маленька Сербія, яка відтоді проводила незалежну політику, ставала центром тяжіння для південнослов'янських монархії. Більше того, в 1906 р. вона наважилася кинути могутньому сусідові відкритий виклик, відмовившись від нав’язаних послуг найбільшого військово-промислового комплексу — фірми Шкода.