Міф про Печеру

Есе «Міф про печеру»

Коли ми чуємо про Платона, то одразу уявляємо собі Стародавню Грецію, де філософи писали свої праці, щоб пройшли сотні, тисячі років і їхні спадкоємці навчались мислити.

Дія міфа відбувається в підземному будинку, що схожий на печеру. У цьому місці люди не могли рухатися та бачили тільки те, що відбувалося перед ними. Вільні люди, що знаходяться в світлій кімнаті, за стіною носять різні речі  і ставляють їх так, щоб ув’язнені могли бачити лише їх тіні. Всі звуки вони приписують цим тіням, все, що  в них є – це їхня уява.

Діалог ведеться від імені Сократа і брата Платона - Главкона, в якому йдеться про людей, які перебувають в печері. Сократ, висловлюється про людей, які з дитинства як в'язні живуть в печері. При цьому вони завжди «звернені спиною до світла, що виходить від вогню, палаючого далеко в височині, а між вогнем і в'язнями проходить верхня дорога, огороджена невисокою стіною на зразок тієї ширми, за якою фокусники поміщають своїх помічників».

Платон стверджує, що, якою б дивною не була сцена, ті прикуті люди, яких він описує, нагадують нас людські істоти, оскільки ні вони, ні ми не бачимо більше, ніж ті помилкові тіні, які імітують оманливу і поверхневу реальність. Ця вигадка, спроектована світлом багаття, відволікає їх від реальності: печери, в якій вони залишаються закутими.

У печери є рот, що відкривається, і за ними горить вогонь. Між ними і вогнем є піднята стіна, ув'язнені не можуть бачити один одного або самих себе. Якщо в'язня звільнять і змусять повернути шию, вогонь спричинить біль у його очах. Йому буде боляче бачити те, що кидає тіні, «він не зможе побачити реальності, в яких у своєму колишньому стані він бачив тіні, а потім уявіть, що хтось каже йому, що те, що він бачив раніше, було ілюзією

Одного разу один з людей, замкнених в цій печері, зміг звільнитися від ланцюгів і вийшов у зовнішній світ. Спочатку сонячне світло та різноманітність кольорів та форм вразили колишнього в'язня, змусивши його повернутися до печери.

Однак з часом він врешті-решт здивувався незліченним новинкам і відкриттям, які він зробив. Тому він хотів повернутися до печери та поділитися з іншими в'язнями всією інформацією та досвідом, що існували у зовнішньому світі.

Автор підтверджує своє міркування наведеним вище прикладом. Якби заковані люди в печері могли вирватися зі своїх кайданів, розвернутися до світла, то справжнє розгляд речей було б для людей практично неможливим. Причиною такого нерозуміння людьми справжності речей є факт, що до цього моменту люди сприймали  все «як низку тіней, що тягнуться перед ними».