Графічний дизайн у просторі комунікативних технологій сучасності

3.4 Графічний дизайн у просторі комунікативних технологій сучасності.

     Цей підрозділ буде присвячений великому виміру культури, який так чи інакше пов'язаний з сучасним пісенним дискурсом. Письмо в широкому сенсі, це і вербальна нотація дикту, і візуальна нотація дикту, так чи інакше занотовує, фіксує ті артефакти культури, які є культурно актуальними. Графічний дизайн це синтетична сфера, яка поєднує в собі виміри рекламних комунікацій, книжкової та відео комунікації. Сама графіка, силует, граційність як така, це графіматичний вимір, який в семіології Ф. де Сосюра є другорядним явищем після фонології. Отже графеми, це весь конфігуративний простір, який продає інформацію, а з іншого боку цю інформацію центрує, фіксує і визначає як своєрідний завершений світ. Можна стверджувати , що дизайн в цілому як культурна практика теж є синтетичним явищем. З одного боку це рефлексія, він осмислює те, що відбувається в просторі конструювання художніх артефактів. Це обов’язково мистецтво, в якому існує завжди художній образ. Це конструктивна будівна діяльність, де конструкція є пріоритетною, тобто визначається як певні архетипи та ознаки образності. Це менеджмент та маркетинг. Всі ці складові присутні, ти в певній мірі вони створюють соціопрагматику дизайну, яка в графічному дизайні досягає свого епогею як писемності, письма доби, як певного самовизначення графіматики того, що фіксує час. Отже сам термін, англ.. дезігн..має достатньо велику низку номінацій. Це мета, намір, проект, план, креслення, конструкція, розрахунок, рисунок, ескіз, візерунок, композиція, задумка, а дизайнер, це проектант, конструктор, також той, хто малює, створює моделі. А графічний дизайн – це та сфера проектної діяльності, де візуальні комунікації мають свою унікальну мову, тобто мову орієнтовану на письмо. Можна стверджувати, що графічний дизайн, це одна з надзвичайно важливих конфігурацій писемності, яка дає чіткий образ культури.

     Якщо говорити про жанри графічного дизайну, то генеалогічно вони починаються з вирізок, плакату, потім вже йде афіша, книжкова продукція, а вже пізніше всі візуальні комунікації, які використовуються візуальний код писемності. Реклама не може відбутися без графіматичного дискурсу, без графічного дизайну, але про це буде цілий розділ пізніше. Важливо зазначити, що плакат з одного боку є констатацією, з іншого боку агітацією, акцентуацією, та зверненням уваги до тієї чи іншої події. Плакат вміє бути різним, політичним, пов'язаний з кінематографом, з рекламно-побутовими реаліями, але плакат ставав одним із важливих жанрів, який фактично починає утворювати ту реальність, яка є паралельною живопису та священним музам мистецтва.

     Родоначальником графічного дизайну вважають міжнародний стиль, який виник у Швейцарії. Його утворили емігранти, які приїхали з Німеччини після нацистської хвилі 30-х років. Америка, Швейцарія та інші країни були заповнені тими діячами, які в баухаусі підіймали проблеми типографіки, шрифту, цілісності графічної мови та інші. Міжнародний стиль Швейцарії заснований завдяки дизайнерам Біль Сантквоісткьі. Вони мріяли побудувати спільноту дизайнерів, і розвивати принципи конструктивізму, що буи популярними в Германії в 20-ті роки. Ян Чихольд, найвідоміший прихильник типографіки, був вимушений в 33-у році емігрувати з Германії та оснуватися в базелі Швейцарії. Із-за призиву нацистів до призиву більшовицького конструктивізму , Грихольський був раніше заарештований та відсторонений від його викладання в Мюнхені після нацистської окупації, ст.39. тобто ми бачимо як поступово, що конструктивізм, це широка назва, яка говорить про логіку прямого куту, певну стогональність побудови площини листа і тут фактично в Швейцарії виникає вся реальність графічного дизайну, яка згодом універсалізується і стає міжнародною. Тема графіки і письма стає орієнтованою на шрифт, на носія інформації, і шрифтові композиції визначають пріоритет та конструктивний принцип міжнародного стилю. Мижерітська пише: перший шрифт відомий як «ельветісо» був створений у 1953 році для Едуарда Хофмана, власника літейного завода Цюрій. Він відмітив популярність і хотів створити альтернативи для свого власного бізнесу. В 1951 році він дав створити новий шрифт, заснований на гротеск акциденції. Шрифт було створено, ст.44. Тобто ми бачимо, що екстравагантність, гротеск, простота, стають достатньо синтетичним образом, який і утворюється в Швейцарії, як широка парадигма. Всі ті реалії які опрацьовувались, вони тут же рефлектувались. Хофман створює теорію точки, і ця засада віртуальна або модельно-конструктивна, де є можливість побудувати шрифт, який набирається на підставі певного групування. Це достатньо нова ідея, але вона щвидко перетворилась на цифрові технології. Можна стверджувати, що сама по собі композиція, тобто єднання образних, альтернативних, конфігуративних реалій несе в собі декілька таких конструктивних засад. З одногу боку це манізм висхідний елемент, та ж сама точка Хофмана, а з іншого боку це афорестичнісь, метафоричність і єднання асоціативного коду з достатньо простими ясними словами. Все це й утворило ті ходи подальшого розвитку, коли площина розламується, шрифт починає існувати у віртуальному просторі, і зрештою виникає те, що можна визначити як полістеризм, який формується в тій же самій школі та зрештою досягає своєї епогеї в професіональному просторі у Швейцарії. Тобто важливо зазначити, що саме в ці часи стиль різко змінюється, він відрізняється від 20-х років, і графічний дизайн стає віртуальним, орієнтованим на дегітальні технології, які стають єдиною совою макетування і образною презентації графічної продукції. Можна сказати, що серійність, певна інтрига візуальна та вербальна, своєрідний гумор, підтекст, асоціативність і дають підтекст такого широкого пресингу, де графічний дизайн стає інтегративним фактором. Він поєднує в собі комунікативні ходи, смислові алюзії, а також надає домінанту, або шрифтову, візуальну, або таку, яку можна назвати синтетичною. Тобто символізм образних конструктивних шрифтових і символічних ходів та кодів дає можливість швидко вивчати складну трансформативну продукцію. Поступово графічний дизайн настільки гостро починає експериментувати з шрифтом, що шрифт перетворюється на власну мову, графу, графіматичні перехрещення і своєрідні синкретизми, дають можливість шрифтового драматизму, які перетворюють графічний дизайн на поп-арт, на мистецтво, яке перетворюється на графітті, на те, що входить в середовище міста, більше того, входить в простір моралі, часто мають суто графічний характер. Графічний дизайн настільки універсалізується, що стає мета художнім, мета культурним простором. Деформується певна метамова комунікації. Вона несе в собі неочікувану трансформацію масштабів алюзії, несе в собі обов’язково підтекст, та обов’язково те, що можна назвати попса. Все це відбувається після Другої Світової Війни, в 60-ті роки досягає свого апогею. Якщо говорити про пост редакський простір, то тут поки що таких гострих інновацій не існує вони проходять цей простір в 90-ті роки і дуже швидко адаптується в книжковій продукції під всім тим контекстом, який формується, як підтекст масових комунікацій.