Схема групування українських говорів В. Ганцова

Національний університет кораблебудування імені  адмірала Макарова

Філологічний факультет

Кафедра української мови та літератури (мова і література англійська)

Реферат 

З дисципліни: «Сучасна українська літературна мова (в т. ч. Українська діалектологія, Історія української мови)

На тему:

«Схема групування українських говорів В. Ганцова»  

Виконав:

Студентка 2 курсу, групи 2711

Спеціальністі «Українська мова і література»

 Карасик Катерина Сергіївна 

Викладач:

Каленюк С. О.  

Миколаїв 2026

Зміст реферату:

Вступ

1. Наукові засади класифікації В. Ганцова.

1.1 Фонетичний принцип як основа групування говорів.

1.2 Використання історичного підходу до аналізу діалектних явищ.

2. Двочленна структура українських діалектів.

2.1 Північне наріччя (Поліське): архаїчні риси та збереження давніх дифтонгів.

2.2 Південне наріччя: територіальне охоплення та загальна характеристика.

3. Внутрішня диференціація південного наріччя.

3.1 Південно-західна група: особливості волинських, галицьких та карпатських говірок.

3.2 Південно-східна група: роль середньонаддніпрянського говору у формуванні літературної мови.

4. Проблема перехідних говорів у працях Ганцова.

4.1 Аналіз північно-чернігівських та інших суміжних говірок.

4.2 Взаємодія українських діалектів з іншими слов'янськими мовами.

Висновок.

Вплив схеми Ганцова на сучасну українську діалектологію.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. Українська діалектологія як самостійна дисципліна сформувалася завдяки працям визначних мовознавців початку XX століття. Серед них особливе місце посідає Всеволод Ганцов – учений, який першим запропонував цілісну та науково обґрунтовану класифікацію українських говорів. Його праця «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923) стала фундаментом для сучасного розуміння структури нашої мови, оскільки поєднала суворий лінгвістичний аналіз із історичним підходом.

Об’єкт дослідження. Система діалектного членування української мовної території, запропонована В. Ганцовим.

Мета роботи. Розкрити зміст схеми групування говорів В. Ганцова, висвітлити критерії, за якими він розмежував наріччя, та оцінити внесок вченого у розвиток вітчизняної діалектології.

Завдання реферату:

• Проаналізувати лінгвістичні ознаки, що лягли в основу класифікації.
• Описати особливості виділених ученим північного та південного наріч.
• Визначити роль В. Ганцова у розв'язанні питання про походження українських діалектів.

Схема В. Ганцова не лише впорядкувала знання про говірки, а й довела глибоку історичну тяглість української мови, що робить її вивчення важливим для розуміння нашої культурної ідентичності.

Наукові засади класифікації В. Ганцова

Фонетичний принцип як основа групування говорів

Всеволод Ганцов будував свою класифікацію не на випадкових ознаках, а на комплексному аналізі мовних явищ. Його підхід базувався на таких засадах:

• Історизм: вчений розглядав сучасні говори як результат тривалого історичного розвитку, що бере початок ще з давньоруського періоду.
• Системність: він аналізував говірки не ізольовано, а як взаємопов'язані системи, що мають спільні територіальні межі (ізоглоси).
• Генетична спорідненість: Ганцов прагнув з'ясувати походження кожної групи говорів, що дозволило йому чітко розмежувати архаїчну Північ та інноваційний Південь.

Саме фонетика стала для Ганцова головним інструментом диференціації. Він виділив декілька ключових звукових переходів, які стали «маркерами» для поділу наріч:

1. Доля давніх голосних [о], [е] в новозакритих складах:

• У північних говорах на місці етимологічних [о], [е] збереглися дифтонги (наприклад, вуол, піеч).
• У південних говорах ці звуки перейшли у чистий і монофтонг [і] (віл, піч).

1. Доля давнього звука «ять» (ѣ):

Ганцов дослідив, як «ять» трансформувався у різних регіонах, що дозволило йому провести чітку межу між поліськими та українськими південними говірками.