Демократичність системи виборів і виборчих законів

Демократичність системи виборів і виборчих законів

Сьогодні Канада за державним устроєм є федерацією у складі десяти провінцій і трьох територій, а за формою правління – парламентською демократією і конституційною монархією. Оскільки Канада входить до Британської Співдружності, главою держави є Королева Єлизавета II. У Канаді її представляє Генерал-губернатор Жулі Пейєтт. Керівництво державою здійснює голова уряду Прем’єр-міністр Канади – Джастін П'єр Джеймс Трюдо – канадський політик, лідер Ліберальної партії Канади з 14 квітня 2013. Законодавчу владу в країні здійснює двопалатний Парламент, який складається з Палати представників (виборні) та Сенату (призначені).

Відповідно до Конституції Канади території не мають повноважень управляти, тому офіційним керівником територіального уряду є Комісіонер, якого призначає федеральний уряд. Однак останніми роками Комісіонер стає функціонально більш подібним до Лейтенант-Губернатора, він дає кінцеве схвалення законодавству, яке було прийняте Асамблеєю та залишає прийняття більшої частини рішень на розсуд виборним членам. Сфери компетенції територій та провінцій однакові. У північно-західній території всі кандидати в депутати є незалежними. Урешті-решт, вибори не виграють певні партії, а отже, лідери партій не стають автоматично керівниками уряду. Замість цього вся Законодавча асамблея

У Канаді вибори проходять за мажоритарною виборчою системою відносної більшості. В кожному виборчому окрузі, кандидат, який набрав більшість голосів, отримує місце в Палаті громад і представляє в ній свій виборчий округ, при цьому немає необхідності набирати більше п'ятдесяти відсотків голосів в цьому виборчому окрузі. У виборах може брати участь будь-яке число кандидатів, проте кандидат може брати участь тільки у виборах в одному виборчому окрузі – або самостійно, або в складі певної політичної партії.

Виборча система Канади – це комплексний інститут конституційного права. Основний закон про вибори – Акт про вибори 2000 року досить докладно регулює кожен етап виборчого процесу. Виборчий процес в Канаді досить чітко законодавчо врегульовано, створені спеціальні органи та інститути, які дозволяють тримати процес в рамках встановлених законом, а також проводять дослідження, що дозволяють намічати шляхи подальшого розвитку виборчої системи. Одним з таких інститутів є Виборне відомство Канади.

Не можна не помітити, що виборча система Канади досить гнучка і навіть за останні десять років вже істотно змінилася, проте в той же час і містить в собі сліди середньовічних документів і історичних прецедентів. Зараз досить широко обговорюється можливість введення змішаної виборчої системи, що містить елементи пропорційної виборчої системи, крім того державним органам доручено вивчити всю електоральну систему і підготувати пропозиції щодо її реформування. Все це вказує на постійну гнучкість виборчої системи, а також на те, що в найближчі роки можливі ще нові позитивні зміни одного з найважливіших державних механізмів в демократичній державі.

Характер законодавчої закріпленості ролі і прерогатив громадської думки

З моменту підписання Загальної декларації з прав людини в 1948 році, канадський уряд намагався створити універсальні права людини як частину канадського закону. В даний момент існує чотири ключові закони з прав людини: Канадська хартія права та свободи, Акт про права людини Канади, Комісія з прав людини Канади та провінційні закони і комісії з прав людини.

Хартія гарантує всі види свободи в канадському суспільстві, такі як:

• Свобода совісті та релігії;
• Свобода думки, переконань і їх вираження, включаючи свободу преси та інших засобів масової інформації;
• Свобода мирних мітингів (наприклад, протест);
•  Свобода асоціацій.

Уряд може обмежити ці свободи при певних обставинах. Наприклад, вони можуть тимчасово обмежити свободу мітингів у воєнний час.