Інформаційна війна в Україні

    На сьогоднішній день, більшість населення не вміє розрізняти фальшиве повідомлення від правдивого через брак медіа-грамотності. Відсутність знань, які дозволяють критично мислити, аналізувати інформацію з різних видів інформаційних джерел проявляється серед різних категорій населення. Нажаль, люди не здатні протистояти пропаганді та брехні, кожного дня стаючи жертвами дезінформації. Особливо це проявляється в Україні, проти якої Росія веде гібридну війну, головна складова якої – інформаційна війна. Російська війна нового покоління характеризується розповсюдженням через соціальні мережі та інші медіа джерела фейкових новин та вигадок, «промиванням мізків» молодому поколінню, яке не здатне відрізнити справжню новину від дезінформації. Це сприяє переважанню негативних настроїв серед населення.

    Основною характеристикою гібридної війни Росії проти України являється забезпечення максимального маніпулятивного впливу на поведінку, свідомість та психіку населення, в той час, як військові дії – лиш завершальний етап, що застосовується для отримання повної перемоги над країною суперником. В даній ситуації, РФ також проводила досить тривалу пропагандистську діяльність на території України задля посилення свого впливу в нашій державі. Основною метою пропагандистської підготовки російської агресії в Україні було досягти дестабілізації ситуації в державі, а також посилити рівень недовіри українського населення до своєї країни і покращити відношення суспільства до Росії.

    Нині, більшість українського населення не зважаючи на російську агресію, в певній мірі знаходиться під впливом російських та керованих Кремлем засобів масової інформації, які, нажаль, являються невід’ємною складовою гібридної війни. У зв’язку з цим, РФ проводить масові пропагандистські кампанії, застосовуючи проти українського суспільства інформаційну брехню, маніпуляції інформацією, шляхом поширення ідеології сталінізму. Основним завданням інформаційної війни на «нетрадиційному полі бою» являється намагання підірвати довіру  населення до їх держави та її майбутнього, а також одне до одного. Характерними ознаками сучасної конфронтаційної зовнішньої політики РФ являються саме кібервійна, різноманітні пропагандистські кампанії, забезпечення політичного та економічного тиску.

    Вже, починаючи з перших днів Революції гідності в Україні, пропагандистську політику Росії кваліфікують, як інформаційну війну, мета якої – послаблення матеріальних та моральних сил країни-опонента. Головною зброєю російської інформаційної політики можна вважати     спеціально відібрані повідомлення, фейкові факти та підроблені фотографії.

Крім того, навіть Європейські держави звернули увагу на агресивність інформаційної політики Росії та почали проводити певні заходи з метою боротьби з російською маніпулятивною політикою.

    Забезпечення захисту інформаційного простору в Україні здійснюють відповідні державні інституції, шляхом співпраці з громадськістю. Однією з таких організацій являється неурядове об’єднання український «Кіберальянс»,  яке займається усуненням локальних загроз  інформаційній безпеці на території держави, а також різного роду проявів інформаційної атаки з боку РФ. Досягненнями української інформаційної політики можна вважати боротьбу з фейками та злам листування ватажків «ЛНР» і «ДНР» з їх російськими кураторами українськими фахівцями з електронних комунікацій і медіа, крім того, вони ж видалили з російських сайтів та сайтів «ЛДНР» викривлені повідомлення, замість яких вони опублікували відео-звернення.

    На початковому етапі, дії РФ були направлені на забезпечення влади Путіна, згодом Москва, здійснивши мобілізацію російських ЗМІ та проросійських медіа в Україні, перенаправила увагу на посилення впливу на українському інформаційному просторі. Таким чином, російські та проросійські інформаційні джерела на території України намагались впровадити ідею дружби та стратегічного партнерства між державами, тим часом, як серед населення РФ формували негативне відношення до України та підігрівали антиукраїнські настрої. І ці дії не були марними, адже їм , все ж таки, вдалось сформувати думку серед населення, що український патріотизм являється крайнім націоналізмом та фашизмом.