Культурний ландшафт

                               Культурний ландшафт

Сучасне ландшафтознавство розглядає культурний ландшафт як простір, наповнений культурними значеннями й цінностями. Отже, культурний ландшафт, крім своїх форменних об’єктів, включає також нематеріальну складову - вірування, культурні норми та правила, символічні значення, міфи, легенди тощо. Названі елементи наповнюють ландшафт культурним середовищем, населеним людською спільнотою.

У культурному ландшафті його природна складова, антропогенні матеріальні елементи, духовні цінності, значення та норми взаємозв’язані. Пристосування людської культури до  природних особливостей певної території, наповнення її значеннями та цінностями відбувається послідовно за певний період часу. Отже, культурні ландшафти створені завдяки пристосування господарства та культурного облагородження  природних  структур і динамічних особливостей ландшафту. У таких ландшафтах їх природні й культурні складові гармонійно поєднані, утворюючи  природно-культурну цілісність, тому їх можна вважати зразком адаптивного ландшафтного менеджменту й розглядати як природно-культурну цінність.

Простежуються 3 аспекти розгляду культурного ландшафту відповідно до загального наукового ландшафтознавства: загальногеографічний, регіональний та типологічний.

1.Загальногеографічний аспект розглядає культурний ландшафт як наукове поняття, в якому виражені загальні ознаки цілісного територіального поєднання культури та природи. При наявності цих ознак певний соціоприродний об’єкт можна вважати культурним ландшафтом. Визначальними загальними ознаками культурного ландшафту є суб'єктність, духовність, уречевленість, соціальна узгодженість і спадкоємність.

а)Суб'єктність культурного ландшафту полягає у наявності суб’єкта культурного ландшафту (людини чи їх групи), який є носієм певної культури. Спостерігається визначна роль людини у наділенні ландшафту культурним смислом, його спрямуванні.

б)Духовність культурного ландшафту визначається насиченістю символічними та іншими культурними значеннями й цінностями, які позначалися на виникненні та еволюції культурного ландшафту й суттєво визначають його сприйняття  як феномену культури.

в)Уречевленість полягає у наявності речових виразів практичної спрямованості культури, її духовних значень, цінностей і символів. До уречевлених виразів відносяться не  тільки створені людиною об'єкти (театри, музеї та інші культурні пам'ятки), а й місця природного ландшафту певного культурного значення (священні гаї, поля важливих воєнних баталій тощо). Уречевлені вирази культури обрамлюють культурний ландшафт виразними візуальними образами.