Культура Німеччини

Німеччина

Американський вчений Єдвард Холл поділив ділові культури на: висококонтекстуальні та низькоконтекстуальні; поліхронні та монохронні.

Висококонтекстульним культурам властиві: невиразна, прихована мова; багатозначні та численні паузи; важлива роль невербального спілкування; зайва надмірність інформації; відсутність практики відкритого висловлювання невдоволення при будь-яких умовах і результатах спілкування.

Низькоконтекстуальним культурам властиві: пряма і виразна манера мови; незначна частка невербальних форм спілкування; чітка і ясна оцінка всіх обговорюваних тем і питань; оцінка недомовленості як недостатня компетентність або слабка поінформованість співрозмовника; відкрите вираження невдоволення. Німеччина є прикладом низькоконтекстуальної культури.

В монохронних культурах, куди відноситься Німеччина, індивіди роблять одну справу в один проміжок часу, при цьому вони сконцентровані на своїй роботі, відчувають відповідальність за неї, дотримуються всіх домовленостей, намагаються не заважати іншим людям, проявляють більше поваги до них, пунктуальні і підтримують переважно короткострокові міжособистісні відносини.

Представники поліхронних культур, навпаки, роблять кілька справ одночасно, частіше переривають роботу, надають менше значення домовленостям про зустрічі, ніж людським взаєминам. Часто змінюють свої плани, більше цікавляться особистими справами, їх пунктуальність залежить від взаємин, вони схильні встановлювати тривалі відносини з іншими людьми.

Найбільш відомою концепцією культури в кроскультурному менеджменті є модель сприйняття системи цінностей голландського вченого Герта Хофстеде, яка характеризує поняття «культура» на основі чотирьох культурних параметрів:

1) дистанція влади(від низької до високої) – це ступінь того, наскільки найменш впливові члени суспільства, установ і організацій приймають як даність той факт, що влада розподіляються нерівномірно. Німеччина відноситься до культур з низькою дистанцією від влади, для яких характерна побудова відносин на основі рівності, поваги до особистості.

2) відособленість (колективізм – індивідуалізм) – це ступінь інтеграції індивідуумів в групи людей, колективи. Індивідуалістичної називається культура, в якій індивідуальні цілі її членів більш важливі, ніж цілі групові. Індивідуалізм поширений в суспільствах з вільною соціальною структурою, в яких кожен повинен дбати про себе і свою сім'ю. В індивідуалістичних культурах відносини між людьми залежать від індивідуальних інтересів і домагань їх учасників і тому змінюються в міру зміни інтересів і домагань. До типу індивідуалістичних культур (розвинуте "я") відносяться культури Німеччини. Колективістська культура характеризується домінуванням групових цілей і цінностей над індивідуальними.